Нещодавно в Черкасах відкрився музей виборчого трешу. Журналісти зібрали найоригінальніші способи кандидатів привабити виборців: від календариків і приславутої гречки до замовлення концертів відомих співаків, а також зразки так званого чорного піару. У продовження теми і в очікування майбутніх виборів кореспонденти «Нової Доби» поцікавилися у відомих черкащан, чи пам᾿ятають вони випадки яскравої, негативної агітпродукції та політичної реклами.
Доктор філософських наук, доцент, Академік Академії вищої школи України, завідувач кафедри філософських та політичних наук Анжела Бойко.
– Негативна політична реклама – це відсутність критичного мислення (коли основна мета –скомпрометувати опонента чи конкурента перед певною аудиторією), а ті, хто є споживачем цієї інформації, не надто переймаються її достовірністю. Проте, цей феномен не є суто нашим вітчизняним, скоріш, ми з цим стикаємося більше – через відсутність покарання за неправдиву інформацію. Результат, на мій погляд, значно глибше, ніж «поливання брудом»– це тотальна недовіра до владних структур чи учасників політичних процесів. Але ця недовіра і зневага вертається і до автора негативної інформації. Усвідомлення цього і є певним запобіжником для використовування таких методів. Проте, судячи по процесам, що відбуваються, до такого усвідомлення ще далеко. Щодо креативності таких дій, то кожного разу просто дивуєшся винахідливості чи «винахідливості» (в лапках) авторів таких повідомлень чи акцій. Політика не стає дрібнішою. Дрібнішають політики.
Богдан Кулинич, український футболіст-воротар, чемпіон XV літніх Паралімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро:
− Відверто кажучи, вже важко і пригадати. Ті політичні сили, які я підтримую, не займалися таким. А на тих, хто займається обливанням бруду опонентів, стараюся не звертати уваги. Вважаю, що краще показати свої сильні сторони, ніж опускатися до того рівня, що вигадувати всіляку маячню про своїх опонентів.
Директор ТОВ «Група Венето», депутат Черкаської міської ради Олександр Згіблов:
– Був випадок, коли у Вінниці видали газету під назвою «Нас рать». Там був матеріал про те, що родини одного з кандидатів у мери і ще одного відомого політика є шведською сім’єю. Ми провели розслідування і знайшли журналіста, який видав цю газету. Він пояснив, що зробив це з особистої неприязні, плюс збирав гроші з опонентів цього кандидата.
Також пам’ятаю, як у 2010 році, ще за Тулуба, змінили хлопцю ім’я на «Сергій Одарич». Він відібрав у нашого кандидата близько 3 тисяч голосів, але це не завадило справжньому Одаричу таки стати мером. Найцікавіше, що потім цей «Одарич» приходив до справжнього і просив допомогти змінити ім’я назад.
На мою думку, це абсолютно недопустимо. Я вважаю, що в політиці потрібно зберігати певну інтелігентність. Мене навіть дратує те, що люди змінюють свої політичні погляди тільки для того, щоб залишитися при владі. Деякі наші колеги депутати, які прийшли від однієї партії, а потім їх поманили грішми, посадами і вони покинули ту партію, яка їх привела, і пішли далі.
Депутат Черкаської міської ради Олександр Радуцький:
– За своє життя я бачив дуже багато негативної, «чорної», неправдивої передвиборчої агітації, яка була спрямована проти якогось кандидата. Наприклад, кожні вибори, коли я балотувався, проти мене поширювали фейкову інформацію, таку як: різні ксерокопії з псевдосудимістю, вироками суду, «Листівками щастя». У них описували мою причетність нібито до кримінального світу. Правда, усе це лише йшло, як не дивно, мені на користь. Люди були обурені такою зухвалою брехнею, бо мене добре знали на окрузі.
Пам’ятаю, як у газеті «Нас рать» писали різну вигадану гидоту про Миколу Булатецького, коли той йшов балотуватися до Верховної Ради.
Я думаю, боротися з «чорною» агітацією неможливо, бо деякі кандидати-конкуренти переходять будь-які межі. Потрібно не звертати увагу і робити те, що маєш. Люди, які більш-менш слідкували за політичним розвитком у своєму місті, зможуть зрозуміти, де хтось бреше або чому з того масиву інформації можна вірити. Це залежить також від соціального та інтелектуального рівня виборців.
Голова Черкаської обласної організації партії «ВО Батьківщина» Юрій Тренкін:
– Найкраще я запам’ятав два випадки негативної політичної реклами. Одна із неприємних ситуацій була тоді, коли конкуренти у передвиборчій боротьбі зіпсували фарбою бігборди. Інші діяли більш агресивно, використали моє ім’я і спробували пов’язати з криміналом.
Також мої опоненти, ще під час президентства Петра Порошенка, порушували безпідставні кримінальні справи проти мене, які нині вже закриті. Зараз розглядають питання щодо прокурорів, їхнє перевищення повноважень.
На мою думку, це все брудні та замовні технології. Крайнощі у кожного різні, однак я вважаю, що перетинати межу ні в політиці, ні в житті не потрібно.
