Ярослав Калюжко працює у Городищенській «швидкій» вже 9 років. Спершу був виїзним фельдшером, зараз поєднує роботу старшого фельдшера з виїздами, без яких вже й не бачить себе. Про його діяльність та професійний досвід розповідають в КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР».
Колеги розповідають, що Ярослав у будь-якій ситуації знайде позитивні моменти, налаштує на оптимізм оточуючих і завжди піде назустріч. Сам же чоловік зізнається: це все так, бо тут він на своєму місці. Бо хоч і робота з людьми дуже складна, все ж з таким настроєм жити й працювати легше. Та і вдома завжди відчуває підтримку від дружини, а це дає наснагу працювати на повну.
– Пам’ятаю свій перший виклик. До психічно хворого, який порубав сусіду нову машину, закрився в хаті, а тоді вибіг ще й нашого УАЗа перекинув. Було страшнувато, бо не знаєш, чого чекати від такої людини. Але бажання працювати цей випадок не відбив, – сміється.
Ярослав намагається, щоб усім було комфортно поряд. Зізнається, що хоче і щоб підстанція була кращою в області, і щоб забезпечення було, і щоб люди працювали в задоволення. Докладає фельдшер для цього усіх своїх зусиль. Розповідає, що й оточуючі допомагають, бо в світі багато справжніх Людей, які відгукнуться на заклик про допомогу.
«Важкі виклики до діток. Бо їх найбільше шкода. І зробити укол малечі, або коли вона плаче і не може тобі сказати від чого – це складно морально. Але це робота, і ти її виконуєш. Хоча спочатку було дуже важко, незрозуміло і навіть страшно, особливо якщо з життя йшли люди на твоїх очах. Тяжко говорити рідним про те, що їхньої близької людини більше немає, що ми зробили все, що в наших силах, що ніхто, на жаль, не може жити вічно».
Попри всі труднощі, і «я почитала в інтернеті, ви все робите не так» Ярослав впевнений, що людей потрібно любити. Життєвий принцип у чоловіка – поганого не робити. Саме тому його оптимізм розсмішить усіх навколо. «Якщо ти з добром – то й до тебе з добром. Бо в цьому житті все повертається. Ідеально, звісно, не буває. Але ми стараємося жити по-людськи».