Нещодавно в Черкасах відкрився музей виборчого трешу. У продовження теми журналісти «Нової Доби» розпочали цикл опитувань про агресивну політичну агітацію. Ми вирішили поцікавитися в черкащан, які випадки негативної агітпродукції та передвиборчої реклами вони пам’ятають?

Начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Борис Євмина:

– Не всі учасники політичних перегонів дотримуються встановлених норм моралі. Зазвичай конкуренти використовують усі можливі засоби, щоб зіпсувати авторитет потенційного суперника. Наприклад, коли я був головою адміністрації, то перебував в центрі конфлікту. Тоді при владі був Льошенко, який чинив неправомірні дії проти мене. Пам’ятаю, щоб зняти мене з посади – поширювали неправдиву інформацію, яка, звісно,  не підтвердилася.

На мою думку, є моральні принципи, якими не можна нехтувати. Я вважаю, що, насамперед, заборонено втручатися в приватне життя людини та поширювати інформацію, яка в подальшому негативно вплине на її сім’ю.

До перемоги в політичній боротьбі за будь-яку ціну я ставлюся категорично негативно. Особисто до брудних дій заради успіху ніколи б не вдався. Нерідко, якщо хтось почав уживати руйнівні заходи, до цієї боротьби долучаються й інші представники. На жаль, не всі кандидати цього дотримуються і використовують різні методи, які в подальшому мають негативні наслідки.

Лідер черкаського «Голосу» Віктор Євпак:

– Мені найбільше запам’яталися дві загальнонаціональні виборчі кампанії. Одна стосується Віктора Януковича. Це був 2014-ий рік. Гаслом кампанії було: «Тому що». Через надмірний фотошоп на білбордах Янукович узагалі був несхожий на себе, мав вигляд воскової ляльки. З останнього вразила реклама Юлії Тимошенко – «Новий курс». Окрім епічної змістової частини, яка взагалі не відповідала образу Юлії Володимирівни, її було настільки багато, що в певний момент від «курсу» почало нудити. Реклама була скрізь: в Ютубі, на білбордах, банерах. Обидві історії – для мене хрестоматійні приклади того, що потрібно знати міру.

Що стосується меж в політичних перегонах… Для мене прикладом такого перетинання є концерт, який організувала міська влада в період карантину. Окрім того, що на захід витратили більше мільйона гривень з бюджету міста, міський голова Анатолій Бондаренко ще й наражає людей на небезпеку. Дуже шкода, що здоров’я людей ставиться під загрозу заради отримання політичних балів.

Адвокат, секретар Національної спілки журналістів України Валерій Макеєв:

– Я намагаюся не реагувати на негативну агітпродукцію. Однак нещодавно побачив білборди, на яких було зазначено, що хтось із кандидатів певної політичної сили – крадій. На мою думку, якою б не була конкуренція на виборах – це недопустимо. Бо лише суд може визнати людину винною, якщо вона справді скоїла крадіжку.

На попередніх виборах, пригадую неприємні речі, коли зачіпали членів родини. Наприклад,була ситуація, коли порушили певні делікатні інтимні питання Сергія Одарича та його сім’ї. Тоді багато інформації перекрутили та вигадали. Я вважаю, що ці речі за межами загальної людської етики. Люди, які так вчиняють, колись отримають по рахунках, які самі виставляють.

Зараз тренд на агресію дуже популярний, але для мене є проста межа в передвиборчій агітації: живи так, наче це не кінець світу і не щось надзвичайно особливе. А також потрібно ставитися до людей так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе.

Кандидат на посаду міського голови міста Черкаси від політичної партії «Сила і Честь» Владислав Боєчко:

– Кожен кандидат в депутати може мати декілька мотивів для участі у виборах, зокрема: задоволення власних амбіцій, бажання бути причетним до ухвалення рішень, інколи лобіювання бізнесових інтересів, реалізація власної програми дій.

Найбільшу антирекламу створюють кандидати самотужки. Пам’ятаю на минулих парламентських виборах певні кандидати у депутати створили рекламу схожу на президентський слоган «ЗЕ», однак підписували «ЗА» на зеленому тлі. Минулоріч кандидатам різали рекламні палатки та інформаційні куби, поширювали газети без вихідної інформації з антирекламою, роздавали пакети з харчами і навіть дарували пенсіонерам окуляри.

Особисто я ставлюся до участі у виборах досить спокійно. По-перше, у мене є чим займатися по життю, по-друге, знаю, що вибори швидко минають, а після цього треба жити в місті і без сорому дивитися людям в очі. Межа в політичних перегонах така ж, як у житті, тому я стараюся дотримуватися загальноприйнятих норм моралі і поведінки.

Заступник міського голови в Черкаській міській раді, член партії «Батьківщина» Ігор Волошин: 

– Жодна виборча кампанія не проходить без, так званної, «чорнухи». На жаль, кандидати деяких політичних партій намагаються використовувати чорну агітацію, у цей спосіб вони намагаються дискредитувати конкурентів. Я вважаю, що це неправильно, тому такі методи не підтримую. На мою думку, кандидат має переконати своїх потенційних виборців лише позитивом, конкретними діями. Але я не пам’ятаю жодних виборів, які б пройшли без використання технологій «чорної» реклами. Уже є зафіксовані випадки на цьогорічних місцевих виборах. Так, у Черкасах, час від часу з’являються білборди з негативними написами проти Анатолія Бондаренка, кандидата на міського голову на цих виборах.

Пам’ятаю, на минулих виборах також поширювали негативну агітацію. Як правило, створюють спеціальну газету, де вигадують негативну, неправдиву інформацію про різні політичні сили чи конкретних кандидатів. Це стосується як всеукраїнського масштабу, так і місцевого.

На жаль, люди також не завжди аналізують інформацію і можуть повірити вигадкам. Поки виборець буде споживати «чорну» агітацію, доти її поширюватимуть.

Є такий вислів: «Переможців не судять». Я вважаю, що це неправильно. Особливо, це стосується місцевих виборів. Ми проживаємо в одному населеному пункті. Не зважаючи на те, у яких політичних штабах, партіях ти є, треба, насамперед, залишатися людьми. Пам’ятати, що вибори – тимчасове явище, а потрібно далі жити, спілкуватися і дивитися одне одному в очі, робити щось для міста разом. Тому я не підтримую позицію перемоги будь-якою ціною.