Із серії «Про чарівну конячку та зоряних дітей, Пончика та пенсію, класичну музику та багато що інше»
Хто такі «зоряні діти», чим вони особливі та якого ставлення до себе потребують у суспільстві?..
Усі ці доволі складні питання я ставлю і перед собою, і перед іншими у книзі «Чарівні пригоди конячки Камелії та зоряних дітей Дмитрика й Насті». Хоча це – дитяча казка, і я намагалася розповісти в ній про зоряних діток цікаво та неупереджено.
Отже, хочу поділитися з читачами «Нової доби» передмовою до казки…
* * *
Дорогий читачу, можливо, ти ніколи над цим не замислювався, але планета Земля, на якій ми з тобою живемо, – найкрасивіша з усіх сущих планет. Такою задумав її Великий Творець.
У всесвіті також є сила-силенна інших небесних тіл, і деякі розміщені дуже далеко від Землі. Ми милуємося ними, коли вночі дивимося в бездонне небо. Ці світні вогники люди називають зірками. Далеко від великих міст, в якомусь селі в нічному небі добре видно Молочний Шлях. Це – мільярди зірок, великих і малих, які схожі на світлу доріжку, прокладену в небі.
Однак мало хто знає, що на найкрасивіших зірках Молочного Шляху живуть добрі гноми. Іноді вони навідуються один до одного в гості, перелітаючи із зірки на зірку на спинах величезних грифонів (так називають чарівних звірів із крилами й головою орла, тулубом лева і зміїним хвостом). Із собою гноми беруть своє улюблене й дуже цінне частування – два види пилку: смарагдовий і зоряний. На смак смарагдовий пилок вельми відрізняється від зоряного, тому гноми зберігають ці ласощі в окремих глиняних горщиках.
Але у всесвіті на подорожніх чигають всілякі небезпеки: то на них пробує напасти зграя чорних воронів – слуг злого чаклуна Бунгара, а то з-за якоїсь великої планети назустріч неочікувано вилітає вогненна комета. І тоді грифонам доводиться ухилятися, різко змінюючи напрям польоту. У такі моменти бідолашні гноми ледь-ледь утримуються на волохатих спинах грифонів, а іноді навіть опиняються догори дриґом, і тоді дорогоцінний пилок висипається з глиняних горщиків і розноситься по всьому всесвіту.
Зазвичай трохи пилку долітає до самої Землі, а вітри підхоплюють його і несуть над світом мандрів, що зветься Гріа́ндією. Пилок потім ще довго кружляє над містами і селами різних країн. І якщо на животик жінки, в якої має народитися дитятко, потрапляє смарагдова пилинка, то дитина ця, коли виростає, стає добрим чарівником або доброю чарівницею. А якщо на животик вагітної жінки потрапляє зоряна пилинка, то дитятко народжується особливим. Зоряним…
* * *
Зоряні діти не такі, як решта людей. Вони розуміють мову звірів і птахів, знають, про що шепочуться квіти й дерева, їм розказують свої таємниці дельфіни й морські хвилі. Тільки мову людей їм вивчити дуже важко. Адже люди іноді бувають жорстокими й несправедливими, а зоряним діткам так не хочеться вірити, що в їхньому прекрасному світі мандрів є неправда і зло.
(Переклад передмови з російської мови – Олесі Сімон)
