За останні кілька днів Україна прожила настільки інтенсивні події, що їх би вистачило на кілька років. Про високу жертву Небесної сотні, що її було покладено на вівтар свободи не говорив тільки лінивий. Наразі про цей новітній подвиг доцільніше помовчати і поставити свічку в храмі.
Та в той же час на наших очах відбувається інше жертвопринесення. Настільки ж нице, наскільки й справедливе. Золотого тільця, чи то пак кнура, і увесь отой його скарб (що він був настягав під себе), урочисто женуть до бойні. І вже зараз стає зрозуміло, що як свого часу Гітлер, Янукович має стати тим цапом-відбувайлом за усіх інших. Хто мовчав, хто підтримував, хто не втручався.
Судячи з останніх заяв наближених до Януковича партійних функціонерів, Україну чекає масштабний процес націоналізації бізнесу найближчого оточення екс-гаранта, що в народі давно відомий під назвою «Сім’я». Тепер вже можна не сумніватися, що наразі усіх собак почеплять на Сім’ю. Більше того, майже стовідсотково що виникнуть питання по націоналізації офіційного бізнесу, пов’язаного з Арбузовим, Захарченком, Клименком. Східноєвропейська паливно-енергетична компанія, медіа-холдінги, нафтогазовий бізнес надовго не залишаться без господаря. І однозначно саме на Сім’ю буде покладено відповідальність за політико-економічну кризу, що її ми маємо в Україні. І є великий ризик того, що саме ці активи будуть віддані на відкуп молодим бізнес-акулам від опозиції. З усіма іншими діячами епохи Януковича однозначно будуть домовлятися. Це особливо стало зрозумілим після фіксації тези про працездатність нинішньої Верховної Ради до 2017 року, висловленої Яценюком.
Опозиція зараз має негайно озвучити імена винуватців кривавої бійні на Грушевського та Майдані. Судячи з того, як масово і оперативно поспішають плюнути в свого колишнього лідера «регіонали», саме Янукович і буде затаврований цією ганьбою. Аналогічна відповідальність, скоріше за все буде щедро розділена і між членами Сім’ї. Намагання Януковича максимально замкнути усі ресурсні потоки на себе, зіграло з ним злий жарт. В цьому контексті, фактично буде дуже важко довести причетність до трагічних подій у Києві не лише Ахметова та Фірташа (які старанно позиціонували себе миротворцями і одними з перших публічно виступили з засудженням застосування сили), але навіть Клюєва. Візир гаранта (вочевидь відчуваючи близький фінал) усіляко конструював свою роль антикризовика, що постійно переводить конфліктні сценарії в конструктивне русло переговорів і пошуку компромісів. Інша справа, що наполегливість Майдану і тупа впертість Януковича ліквідували той напівстан невизначеності, який передбачала Угода між президентом та тріумвіратом. В сухому залишку маємо лише фактор Януковича і Сім’ї. Цей шмат пирога, який лишився після них, не може залишитися нічиїм. Його з радістю використають нові кандидати в олігархи, що народжуються зараз в лавах опозиції, а колишні регіонали (тепер уже позафракційні) не менш радо підтримають цей процес, аби зберегти свої власні активи від експропріації.
