У Черкаському обласному краєзнавчому музеї з душею відзначили День святого Миколая та відкрили цикл різдвяно-новорічних заходів «Від Миколая до Водохреща». Старт святкових дійств вінчувала виставка «Різдвяний дарунок» драбівської мисткині, лялькарки Валентини Мірошник. Вона презентувала відвідувачам музею окремі свої вироби та цілі композиції незвичайних ляльок-мотанок, а також для всіх охочих провела майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки «Нерозлучники» − оберегу миру й злагоди в родині та символу вірності й кохання.
Історія захоплення Валентини Миколаївни ляльками-мотанками є дуже прикметною. У 2012 році у Черкаському краєзнавчому музеї вона побачила дивовижні створіння ручної роботи майстра народної творчості Оксани Смереки-Малик.
— Мені так припали до душі ці її ляльки! — емоційно розповідає Валентина Мірошник. — І звісно я загорілася зробити щось подібне. Не можна сказати, що я зовсім нічого не знала про традицію ляльки-мотанки, адже я працюю у школі мистецтв і викладаю діткам історію мистецтва. Взагалі я навчаю моїх учнів образотворчому мистецтву. До речі, цього року я отримала години також з народної ляльки. І все це, мабуть, невипадково. Ту саму іскорку дала мені Оксана Смерека-Малик. Яке ж це задоволення дивитись, як дітлахи мотають ляльки! Це дійсно просто диво!
Коли пані Валентина повернулась додому після знайомства з вишуканою творчістю Смереки-Малик, одразу засіла за створення подібної ляльки. Але вже згодом засіла за вивчення спеціальної літератури. Підняла на ноги району бібліотеку, тож про ляльку-мотанку перечитала практично усе. Потім «перелопатила» ще інтернет, який влучно доповнив попередні знання.
Майстриня в якійсь момент відчула, що готова до створення власної ляльки із характерним власним почерком. Створила одну, дві, три… і ось так наче непомітно з’явились на світ Божий аж 150 ляльок.
Валентина Мірошник вирішила наділити своїх красунь характером через художні засоби. Що характерно, мотає майстриня свої ляльки на качан кукурудзи. Благо шукати цей матеріал не доводиться.
—У мене тато виростить, почистить-налущить ту кукурудзу, гарно насушить у спеціальних сітках, а потім вибере найкращі для моїх поробок качанчики, — ділиться майстер. — Головною особливістю моєї ляльки є те. що вона не зовсім звично вишита. Зазвичай, „одягають“ ляльки в вишиті хрестиком наряди, а я оздоблюю його стебловим швом. Розумієте , хрестиком вишивають усі, а я вирішила зробити вишивку дуже близькою до природи. Лялькове вбрання я бачу очима художника. Фактично я малюю на тканині нитками та голкою. Інколи навіть не намічаю візерунок олівчиком, а шию одразу немов малюю на полотні. Знаєте, на що я хочу звернути особливу увагу? Я не просто мотаю мотанки, я їх неначе народжую, як дитину — найріднішу та найбажанішу. Я наділяю їх своєю історією та нарікаю кожну ім’ям.
Свою найпершу колекцію ляльок Валентина Мірошник роздарувала. Навіть вже і не пригадає, де вони і в кого тепер живуть. Залишилась лише лялька-бандуристка. На жаль, їх вона не підписала. За порадою друзів та поціновувачів, лише зараз почала обов’язково підписувати свої авторські роботи, щоб можна було відслідкувати географію мандрів ляльки Мірошник. Тепер до ручок ляльки прив’язана бірочка, де позначене її ім’я, тлумачення, що вона означає, та ім’я автора. До речі, Валентина Мірошник називає своїх ляльок старослов’янськими іменами, тому зрозуміло, що вони потребують пояснень.
Під новорічну виставку пані Валентина спеціально виготовила колекцію різдвяних ляльок — чисто нитяну композицію „Різдво Христове “.Вони не містять ні проволоки, ні основи. Інша цікава композиційна лялька — „Поклоніння трьох царів“. Вони зроблені на основі — на качані. У представленій колекції також виділяються зимові ляльки —„ Варвара рукодільниця “, „Спиридон Сонцеворот “ та „Коляда“. Далі за ними по календарному циклу слідують лялька „Берегиня“ та лялька „Пава “. Після них яскравим струмочком- хороводом „пливуть“ по експозиційному холу ляльки, що уособлюють Весну,Літо та Осінь. Серед них цикл ляльок серії Квіти та лялька-мотанка за трипільськими мотивами.
— Вони так народжувались, саме за календарем. Ось захотілось мені створити ляльку до великодніх свят з писанками, то я її одразу і створила, — пояснює авторка. — Є у мене така лялька, як Масляниця, Леля, яка символізує молодість та весну,що пробуджує природу до життя, а людину до початку подружнього життя. Є ще лялька Вербова, яку я створила саме до Вербної неділі.
Імениті майстри часто запитують Валентину Миколаївну — чому у її ляльок такий своєрідний вигляд? Наче не народний та наче не за канонами? На що вона завжди відповідає: „Це моє бачення, це моя думка, я так відчуваю… Але всі мої роботи дійсно створені за чіткими правилами виготовлення народної ляльки, бо традиція — то велика споконвічна сила і я її дуже шаную“.
Тетяна Балякіна
