Її історія сягає своїм корінням із ХІХ століття і пов’язана зі славетною родиною Симиренків. Ще за життя Левка Платоновича Симиренка називали королем російського садівництва. Повернувшись у 1888 році з заслання до батьківської садиби, він приступає до організації розсадника і помологічного саду, який став першим помологічним розсадником і маточним садом в Росії, однією з найбагатших помологічних колекцій плодових і ягідних культур в Європі. Уже наприкінці ХІХ ст. тут було зібрано понад 3 000 сортів плодових та ягідних культур, понад 900 сортів троянд і 300 сортів хвойних дерев і кущів. Л. П. Симиренко дав путівку в життя одному з кращих зимових сортів яблуні, названого на честь батька Ренетом П. Ф. Симиренка, ініціював створення в Росії наукових закладів та видання часописів із садівництва.

 

У симиренківському помологічному розсаднику діяла садівнича школа та училище садівництва. Мліївський розсадник – неодмінний учасник всеросійських та міжнародних виставок садівництва, на яких учений отримував високі нагороди. Після революційних подій 1917 р. розсадницьке господарство було націоналізоване, і Л. П. Симиренко був призначений його директором і науковим керівником. Але у різдвяну ніч 1920 року на 65 році життя бандитська куля обірвала життя талановитого вченого.

 

Рішенням Колегії Наркомзему УРСР 25 листопада 1920 р. на базі помологічного розсадника Л. П. Симиренка було створено першу в Україні дослідну установу із садівництва – Мліївську садово-городню дослідну станцію. Її директором став син видатного помолога Володимир Левкович Симиренко. Завдяки його невтомній роботі на цій посаді до 1930 року, станція стала добре знаним науковим закладом не лише в Союзі, а й у світі. У 1923 році тут був заснований Центральний державний плодовий розсадник України, в 1926 році організоване промислове плодово-ягідне виноробство.

У 1927 році затверджено штат станції в кількості 31 науково-господарського працівника. У 1926−1928 роках було збудовано головний будинок, де розмістились наукові відділи. Було розширено земельну площу, налагоджено насінництво городніх і квіткових культур. Зібраний В. Л. Симиренком генофонд став базою для селекції нових сортів.

 

За Володимира Симиренка на станції розпочали наукові дослідження з овочевих культур, захисту рослин, фізіології, метеорології. Тут влаштовувалися чисельні наукові конференції, всесоюзні наради. Станція стала головним методичним центром вітчизняного садівництва. Професор Л. П. Симиренко створив на Мліївській дослідній станції високопрофесійний колектив фахівців. До початку Другої світової війни більше 30 тис. колгоспних і радгоспних садів України було закладено високоякісними саджанцями Мліївського розсадника. Але і життя сина Левка Симиренка обірвалося трагічно. У 1933 році Володимира Симиренка заарештували, а після повторного арешту у вересні 1938 р. розстріляли під Курськом.

За століття Мліївська станція помології пережила різні періоди, але справа фундаторів вітчизняного садівництва продовжує жити. У 1958 році в зв’язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника їй було присвоєно ім’я засновника розсадника Л. П. Симиренка.

Зараз у колекційних насадженнях станції вивчається понад 2 000 сортів плодових і ягідних культур, що є генетичним фондом України. Біля 200 нових сортів плодово-ягідних культур створено мліївськими селекціонерами. Тут працювали талановиті вчені-селекціонери, автори нових сортів плодово-ягідних культур: Л. М. Ро (1883−1957), М. М. Ніконенко (1907−1973), І. О. Миколайчук (1907−1973), В. П. Ласкавий (1930−2008), В. Я. Чупринюк (1936−2020).

 

 

Мліївські сорти неодноразово відзначалися найвищими нагородами на міжнародних та національних виставках. Золотими медалями Міжнародної виставки в Ерфурті (Німеччина) в 1961 році нагороджені сорти: яблуні – слава переможцям, сливи – волошка срібною та бронзовою сорти груші ребриста та нарядна з Млієва.

Поширеними в наших садках стали такі сорти яблунь мліївської селекції, як росавка, сапфір, мліївська красуня, мавка, симиренківець.

В експозиції відділу природи розміщені матеріали, присвячені славетній родині Симиренків, зокрема, вченим-садівникам Левку Платоновичу і Володимиру Левковичу. Експонати розповідають про історію і сьогодення Мліївської станції помології ім. Л. П. Симиренка.

 

За матеріалами Черкаського обласного краєзнавчого музею Валентина Волик, завідувач відділу природи та археології краю

Фото: Микола Васильєв