У Черкаському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей нині перебуває 60 вихованців. Це діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та такі, що потрапили у складні життєві обставини. Директор центру Мирослава Бондар зазначає, що кількість дітей у «Теплому домі» за останні два роки зросла втричі. Тут, крім смачної їжі, теплого чистого одягу та догляду, дітям надають психологічну, медичну та, за потреби, юридичну допомогу. Після 9-місячного перебування, якщо не вдається зберегти біологічну родину, дитину влаштовують у дитячі будинки сімейного типу або віддають під опіку родичам, або на усиновлення.
− Майже кожна дитинка, яка до нас потрапляє, має психологічну травму. Психологічне насилля набагато гірше впливає на дитину, аніж фізичне, − розповідає Мирослава Бондар. − Є значний відсоток дітей, коли їхні права порушують саме батьки, вітчими, співмешканці мами. Для дітей, що виховуються у неблагополучних сім’ях, стусани, образи, побиття є нормою виховання, тому вони не можуть адекватно оцінювати ситуацію й зрозуміти, що їхні права порушуються.
Нещодавно з Центру вибула дівчинка, з якою жорстоко поводився батько. За невеличкий непослух він ображав, бив дитину навіть ногами в живіт. Коли дівчинку привезли в «Теплий дім», дитинка була практично лиса, тому що батько виривав їй волосся. Після трьох місяців проживання в Центрі, ніхто не міг її впізнати, дівчинка заспокоїлась, волосся відросло. Та психіка дитини, звичайно, була порушена.
− У нас зараз живе Руслан, якого мама покинула, а тато вживає наркотики. І цей 5-річний хлопчик розказує про це так, як людина з досвідом. Але дитина дуже сумує за татом і любить його, незважаючи ні на що, − розказує про вихованців Мирослава Ільківна. − Дівчинка Софійка потерпала від систематичного побиття батьками. У 3 роки дитина не посміхалася… На щастя, зараз знайшлася сім’я, яка готова усиновити Софійку.
Функція закладу не закінчується роботою з дитиною, фахівці тут працюють із сім’єю, якщо вдається «достукатися» до свідомості батьків.
− Ми часто зустрічаємося з такими батьками, які не мають уявлення про виховання дитини. Причини цьому можуть бути різними, наприклад, батьки самі не отримували належної любові, виросли в неблагополучних родинах чи виховувалися в інтернатах і не мали взірця хорошої сім’ї. Тому для них бити дитину, матюкатися, розпивати спиртне при ній – це нормально. І коли ти розказуєш про норми виховання, догляд за дитиною у деяких горе-батьків відкриваються очі. Торік 70 % наших вихованців повернулися в біологічні родини, − говорить пані Мирослава.
Та нині очільницю закладу найбільше хвилює питання профілактики. − Якщо років два тому наповнюваність нашого закладу становила 20-25 осіб, то зараз «Теплий дім» переповнений – маємо 60 (розраховано на 50 осіб). З неблагополучними родинами проводять недостатню роботу на місцях, немає соціального працівника, який би супроводжував її з моменту першого сигналу. Якби такими сім’ями займалися, то напевне, не було б тієї кількості дітей у нашому закладі. На жаль, у нашій країні немає процедури з упередження насильства в сім’ї, − зазначає Мирослава Бондар. − Та все ж найчастіше, які б не були батьки жорстокі, інколи приходять сюди з побитими обличчями, із запахом алкоголю, але діти все одно дуже раді їх бачити. Рідко, коли діти не хочуть бачити своїх батьків, не сприймають їх. Ось у Центрі є 15-річний хлопчик, який сам пішов з дому, звернувся у Службу у справах дітей, заявивши, що йому нестерпно жити з мамою та вітчимом, які постійно випивають. Мама обіцяла приїхати, та вже два тижні хлопчик її чекає.
