Лебедин – це не лише найбільше село району. Тримає воно й першість (після Шполи, звичайно) з найбільшої кількості довгожителів. Ось і в грудні нинішнього року дві довгожительки села відзначили день народження. На поріг Олени Федорівни Ткаченко ступило 90-річчя, а Варвара Тимофіївна Михайлюк 17 грудня на Варвари — 98-му зиму.
Днями до довгожительок завітали керівник апарату райдержадміністрації Любов Бакалина, голова районної ради ветеранів війни і праці Володимир Пустовіт, голова місцевої ветеранської організації, головний лікар сільської лікарні Микола Волик. Гості привітали найстарших жінок Лебедина подарунками і квітами, а також добрими словами побажань здоров’я і довголіття. «Нова Доба» про це дізналася в Шполянській РДА.
Схожими були долі цих жінок. Вони пережили голодомори і війну, тяжку післявоєнну відбудову та колгоспну працю. Та, попри труднощі, не звикли плакатися і жалітися на життя. Працювали й дітей своїх цьому навчили.
Нині довгожительки живуть поруч зі своїми дітьми, які віддячують матерям за недоспані ночі і щоденну працю турботою і теплотою.
У домі Варвари Тимофіївни — тепло й затишно. Біля бабусі на лежанці спить кіт, а іменинниця, очікуючи на гостей, зав’язує хустинку. Донька Надія Іванівна і зять Василь Григорович гостинно запрошують до хати. «Мама в нас все життя у роботі провела, — розповідає Надія Іванівна. — До цих пір слідкує, чи все я правильно зробила, чи впоралася з роботою». На підтвердження слів доньки, після привітання, Микола Семенович Волик зауважив: «Такою трудівницею Варвара Тимофіївна все життя була. Мабуть, через те так довго й живе».
Свого часу вона, молода колгоспниця, їздила у Підмосков’я і передавала росіянам досвід, як доглядати за посівами цукрових буряків. У війну побувала в Німеччині, ці події згадує, ніби вчора були. Особливо в пам’яті те, як тато Миколи Семеновича Волика (який теж побував у фашистській неволі) працював на одному з підприємств Швандорфа і допомагав землякам. На тому підприємстві видавали кращий пайок, ніж на інших, тож його левову частку він ділив між земляками.
Нині Варвара Тимофіївна все більше відпочиває, полюбляє читати газети. «Вмикає нічник, — розповідає Василь Григорович, — і читає без окулярів».
