На порозі – новий 2021 рік. Чим же запам’ятався непростий 2020-й і які сподівання покладаємо на найближчий час? «Нова Доба» розпочинає передсвятковий проект, аби підбити підсумки року разом із відомими черкасцями.
Анжела Бойко, доктор філософських наук, доцент, академік Академії вищої школи України, завідувач кафедри філософських та політичних наук ЧДТУ ‒ про відзначення 60-річчя Черкаського державного технологічного університету, події в онлайн-форматі та формування карти бажань.
‒ Назвіть три головні події 2020 року.
‒ Поза конкуренцією – це пандемія Covid-19 та її наслідки, а вони полягають не тільки в економічній сфері, але й в усвідомленні нових реалій буття, й можливість бачити цей новий світ і себе в ньому.
Друга подія – відзначення 60-річчя Черкаського державного технологічного університету в березні, на межі карантинну, але запал позитиву вартий того, щоб лишати свій слід на довго.
Місцеві вибори – нові політичні тренди й орієнтація на місцевий рівень і місцеві політичні бренди як більш сталі й зрозумілі. І ще одне, радше не подія, а процес. Це перехід в онлайн життя. І це не тільки про освіту (а саме це сфера, якій я особисто віддана), це й про онлайн комунікації та онлайн шопінг. Онлайн виявився не просто іншою якістю, але й новою реальністю, яка суттєво розширила наші можливості. В офлайн житті брати участь у такій кількості важливих і цікавих заходів було б фізично неможливо! Наразі – це наше вже звичне буття. Але сум за зустрічами «за кавою» з емоціями живого спілкування є.
‒ Які найпозитивніші спогади цього року?
‒ Серед найпозитивніших спогадів – дві чудові мандрівки за межі України (одна в докарантинний період ще в січні, інша в міжкарантинний період – у вересні). В інші часи – це здавалось би звичайними подіями, але в умовах локдауну – це вже події з великої літери! Є крім того, вони самі по собі – дуже інформативні, цікаві, сповненні новими знайомствами, враженнями, перспективами. Стали цінувати зустрічі з друзями в офлайн форматі, раніше це було як даність, тепер – як дар.
‒ Що було найнеприємнішим у році, що минає?
‒ Найнеприємніше – це слідкувати за новинами з фронту на сході України за інформацією щодо кількості хворих на Covid-19. Слідкувати за новинами і розуміти, скількох знайомих ми втрачаємо на обох фронтах. Серед наших друзів було кілька ситуацій, що викликало багато хвилювань. Важко переживали, коли хворіли діти.
‒ Щоб Ви хотіли побажати друзям, рідним та колегам на Новий рік?
‒ Із побажанням – здоров’я (побажання втратило свою формальність і набуло актуальності), не губити і не втрачати своїх рідних. Бачити перспективи і вірити що все буде добре!
‒ Чи загадуєте Ви бажання в новорічну ніч і чи здійснювались вони?
‒ Бажання в новорічну ніч… Так, загадувала і загадую досі. Якось так складається, що ці бажання – це, радше, цілі, яких треба досягати. Але одне бажання здавалось не здійсненним, нереальним, але все збулось! Був навіть досвід формування карти бажань із подругами з жіночого клубу. Клеїла в карту картинки, що подобались, а виявилось правдою. Головне вірити і налаштовуватися на позитив!
‒ Який найбільш пам’ятний подарунок Ви отримували, чи хотіли б отримати?
‒ Подарунки – це завжди радість. Дуже люблю робити подарунки своїм рідним – це ціла процедура і вже від неї отримуєш насолоду! У нашій родині подарунки часті й для радості, більш ніж до події. Подарунки люблю неочікувані й щирі!
