На порозі — новий 2021 рік. Чим же запам’ятався непростий 2020-й і які сподівання покладаємо на найближчий час? «Нова Доба» розпочинає передсвятковий проєкт, аби підбити підсумки року разом із відомими черкасцями.
Громадський діяч Іван Подолян — про співпрацю в умовах пандемії, філософське ставлення до життя, “Молитву” Екзюпері та книги.
— Назвіть три головні події 2020 року.
— У світовому масштабі — це COVID-19. Пандемія реструктурувала більшість країн. З одного боку це дуже вплинуло на життєдіяльність населення, а з іншого — вражає наскільки швидко всі сфери адаптувалися до цих змін. Наслідки змушують вірити в те, що людство здатне протистояти складним викликам. Друга, на мою думку, важлива подія — місцеві вибори в Черкасах. Я оптимістично дивлюся на результати, бо під час цього процесу відбулося зіткнення двох поколінь: з’явився потужний та великий запит щодо оновлення місцевої влади, людей абсолютно нової формації та покоління. Також ключові моменти стосувалися моєї діяльності: трансформація, яку реалізовує ГО “Промолодь”. Ми запускаємо великий проєкт “Черкаський інститут міста”, у межах якого досліджуємо, популяризуємо і впроваджуємо найкращі практики міського життя та управління.
— Які найпозитивніші спогади цього року?
— Здебільшого приємні моменти стосуються дітей. У мене їх двоє і це — потужне джерело енергії та позитиву. Якщо детальніше, то в 2020 році мене в хорошому сенсі здивувала співпраця багатьох людей. Також дуже надихали різні проєкти, зокрема й ті, що стосуються коронавірусу. Пригадую, що за три дні ми організували постачання їжі людям, які потрапили в складні життєві обставини. Це відбулося в межах співробітництва з організацією “Червоний Хрест”. Спільно з черкаськими IT-фахівцями оперативно продукували захисні щити для медиків. Тоді протягом тижня спільними зусиллями ми налагодили виробництво, протестували це з лікарями, удосконалили конструкцію і зробили перші 100 штук. Вражає, що це сталося, коли щитів ще навіть не було.
— Що було найнеприємнішим у році, що минає?
— Важко сказати. Можливо, моя психіка блокує негатив, або ж у мене філософське ставлення до життя. Наприклад, коли вже не надаєш певного відтінку подіям, які відбуваються, а сприймаєш це як факт.
— Що Ви хотіли б побажати друзям, рідним та колегам на Новий рік?
— У цьому випадку є влучна фраза з “Молитви” Екзюпері: “Боже, дай мені терпіння, щоб змиритись із тим, чого я змінити не можу. Дай мені сили змінити те, що можу змінити. Дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від іншого”. Бажаю всім розуміння цього, аби кожен міг дочекатися, коли тектонічні плити, які зрушили з місця, стануть на свої місця. Або ж у певний період буде зрозуміло, куди вони рухаються. Треба вчитися планувати свої кроки зважаючи на нові реалії. Бережіть сили!
— Чи загадуєте Ви бажання в новорічну ніч і чи здійснювались вони?
— Я не загадую бажання, а виконую їх. На мою думку, ці ритуали хороші та правильні. Наприклад, коли людина під кінець року завершує чи розпочинає певний етап життя, то декларує свої мрії. Але я не звик покладатися на новорічне диво.
— Який найбільш пам’ятний подарунок Ви отримували, чи хотіли б отримати?
— Не можу пригадати саме новорічні подарунки, але пам’ятаю презенти, які мені дарували на день народження. У дитинстві та юності найкращими гостинцями були книги. На 10 років я отримав збірку казок Олександра Волкова “Чарівник Смарагдового міста”. Вважаю, що ця книга — своєрідний Всесвіт, в який я поринав змалечку. Зараз я можу сам придбати подарунок, якщо ж не вистачає коштів, то назбирати достатню суму і все одно купити бажану річ. У цьому році мрію здебільшого про нематеріальне.
