У нинішньому світі не заведено говорити про вразливість чоловіків. І це обурює, бо вони також потребують захисту. Хочете доказів?

У 77 країнах діє примусовий призов чоловіків в армію – це, по суті, узаконене рабство, адже жінок офіційно беруть на строкову армію тільки в трьох країнах.

За статистикою, навіть у розвинутих країнах тривалість життя чоловіків менша, ніж у жінок. Це пов’язано із більшою вразливістю їхнього організму до хвороб. Також через особливості світосприйняття та стереотипне ставлення до вияву почуттів чоловіками 81% випадків суїцидів припадає саме на синів Марса.

А як щодо сімейного права? Суд переважно на боці жінки, тоді як чоловічі права утискають. Згадайте лише, у скількох випадках батькові віддають дитину? Ця цифра жалюгідна.

Ну і, звісно ж, сексизм. Зараз усі борються проти ідеальних форм у жінок на телеекранах та в соцмережах, а ви бачили, який вигляд мають чоловіки? Може, їх дуже ідеалізують? Та в реальному житті таких просто не існує, але всім наче начхати, бо чоловік має бути сильним. Звідки взялось це «має бути» – ніхто звісно не знає.

І зрозумійте мене правильно: я за рівність, а не за домінантність. Бо зараз уся рівність полягає в тому, що «білий» цисгендерний чоловік усіх пригнічує і є вінцем пихи й самозакоханості. Хоч, правду кажучи, за ось такий блог на Заході мене б вигнали з «культурного» суспільства. Сьогодні гетеросексуальний «білий» чоловік не має жодного права навіть пискнути, натякнути на неповагу, бо його відразу ж роздеруть на частини.

Але чому не вважають дискримінацією те, що дівчат охочіше беруть працювати офіціантом, ніж хлопців? А як щодо того, коли чоловіків ображають і називають «хлюпиками», «нікчемами» чи слабохарактерними просто через те, що вони плачуть під час перегляду фільму?

Поговорімо про сучасний радикальний фемінізм. Я повністю підтримую цей рух, але якщо учасниці або ж учасники переходять межу і таврують чоловіків як «спермобаків». Від цього стає як мінімум неприємно. Фемінізм, як і маскулізм, не має принижувати інших за ґендерною ознакою. Ці громадські рухи повинні захищати і відстоювати права рівності всіх.

Чи настане колись повна рівність? Може, через 200–300 років. Але я вже цього не побачу. Наше суспільство занадто розшароване, а тому на ідилію та рівність доведеться ще довго чекати. Бо ні патріархат, ні матріархат не призведуть ні до чого хорошого.