Книга «Хоробрі серця. Сила добра» психологині Надії Азаматової нещодавно вийшла друком. Суть цього літературно-терапевтичного проєкту полягає в тому, що до створення ілюстрацій залучені діти, які лікуються від онкологічних захворювань. Книга виконує не тільки розважальну і повчальну функції, але має психотерапевтичний вплив.
Про задум, героїв та реалізацію проєкту письменниця розповіла журналістам «Нової Доби».
Ви є авторкою літературно-терапевтичного проєкту. Як виникла ідея написати казку?
– В обласному центрі дитячої онкології та гематології Черкаського обласного онкологічного диспансеру проходять довготривале лікування діти з важкими хворобами. Медичний персонал разом із ініціативними людьми постійно намагається емоційно підтримати маленьких пацієнтів та їхніх рідних. Ми весь час щось цікаве проводимо. Одного разу до мене звернулась дівчина з пропозицією знайти письменника, який напише книжку, а діти створили б малюнки. Ідея мені сподобалася, тому розпочали пошуки. На запит відгукнулось троє літераторів Черкащини, але, на жаль, їх злякала тема онкології. Коли вони відмовилися від участі, я дуже засмутилась і розповіла про це керівниці арт-студії «Глорія» Ганні Чуприні, яка на той час працювала із дітьми онкоцентру, на що вона відповіла: «Ми що самі цього не зробимо?». Так і вирішили: вона разом із дітьми працює над створенням малюнків до книжки, а я пишу твір.
Про що саме Ваша казка?
– Я хотіла написати не просто казку, а терапевтичну з психологічного погляду історію, щоб вона вчила не впадати у відчай, боротися, вірити в перемогу, навіть якщо всі навкруги здалися. Це казка про народ ельвінів, які боролися зі злою силою, долали різні перешкоди, вчилися довіряти та дружити, брати відповідальність за своє життя. Під народом ельвінів я мала на увазі онкохворих дітей, а «темна сила» – то хвороби, з якими борються діти. Зворотній зв’язок відповідав моїм очікуванням: пацієнти, які читали книгу, розуміли сенс, який був закладений.
Головні герої книги – діти-ельвіни, які вирішили врятувати поселення, адже дорослі втратили надію, зневірились і покірно чекали знищення.
Чому обрали саме таку назву для книги?
– Наприкінці історії вождь поселення назвав головних героїв «хоробрими серцями», бо, на відміну від дорослих, діти знайшли в собі сили на боротьбу. А в житті цих маленьких пацієнтів інакше й не назвеш. Вони щодня на війні за свою долю та життя.
Чому вирішили продовжити історію?
– Я не планувала писати другу частину, але з`явилися прихильники світу ельвінів. Мене запрошували на зустрічі з черкаськими школярами. Вони просили продовження історії. А діти, які брали участь у створенні книги, раділи й пишалися власною активністю. Це було неабияке емоційне піднесення. Книжка зараз у бібліотеці Центру, її читають нові пацієнти й дивуються тому, що діти можуть долучитися до створення справжньої книжки, навіть коли перебувають у лікарні.
Які пригоди очікують головних героїв у другій частині?
– Друга книга додала нових цікавих героїв. Ця історія показує, що навіть якщо потрапив у халепу, є можливість все змінити. Головне – вміти чути, довіряти почуттям, розуміти себе, власні потреби й потреби інших, а також вчитися брати на себе відповідальність і не зраджувати собі. Усе це потрібне в справжньому житті.
Пані Надіє, у чому полягає терапевтичний ефект книги?
– Участь у створенні книги для онкохворих дітей – це вже емоційне розвантаження. Вони відволікаються від проблем та отримують позитивні емоції. І можливість долучитися до створення книги для дитини – неймовірна радість та гордість. Окрім малюнків маленьких пацієнтів, у книжці зазначені ще їх прізвища. Книга налаштовує вірити у власні сили і не здаватися, а для хворого важливо не втрачати надію і віру в перемогу .
Хто Вам допомагав реалізовувати ініціативу?
– У створенні першої частини книги брало участь багато людей. Адже, окрім самої казки та створення ілюстрацій онкохворими, ми підготували фотовиставку. Діти були представлені в образах персонажів книги. А це і дизайн одягу, і пошук коштів на тканини, і пошив костюмів, і фотосесія, і обробка світлин. Усе це – неймовірна робота, яка тривала два роки.
Над другою частиною я працювала разом із дітьми Центру і авторкою ілюстрацій Дашою Жук. Дякую також місту за програму ґрантів у галузі культури. Перемога проекту дала можливість надрукувати книгу тиражем 200 примірників. Цим займалося видавництво «ІнтролігаТОР». Вийшла чудова, яскрава, кольорова книга. Крім того, я вдячна письменниці, члену НСПУ Ользі Месеврі, яка написала рецензію на мій твір, що було додатковим важелем для перемоги в отриманні ґранту. Дітям онкоцентру дісталося 50 примірників, всі інші передані місту. Зараз я разом із видавництвом «ІнтролігаТОР» шукаю кошти, щоб надрукувати книгу для продажу. Отримані кошти потім плануємо передати на потреби хворих дітей. Я думаю, це стане додатковою мотивацією для одужання.
Ви виграли вдруге ґрант та отримали фінансування на видання книги. Як думаєте, чому саме Ваш проєкт обрала комісія?
– Я намагалася довести комісії, що це необхідно для маленьких пацієнтів, крім того, діти зараз мало читають і віддають перевагу ґаджетам. Цікава історія може заохотити дитину розпочати читати, тим паче, своє українське. До речі, в одній із шкіл, куди мене запрошували, вчителька зізналась, що її учень почав читати книжки саме завдяки казці «Хоробрі серця». Я радію, що моя книга так вплинула на дитину.
Чи плануєте Ви «оживляти» героїв за допомогою створення фотогалереї, як минулого разу?
– Ні, не планую. Ми рухаємося далі, і провели фотосесію з дітьми та їхніми батьками в чудових капелюшках, які нам подарувало місто на Новий рік. Казкові головні убори були створені в межах проєкту «Відчуй себе чарівником». Фотографії, які діти вподобають, роздрукуємо у вигляді плакатів. До речі, сукні для мам та дівчат надала нам творча майстерня краси «Т-ZONA».
