В Україні продовжують упроваджувати Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Одна з його статей набула чинності 16 січня і передбачає, що вся сфера обслуговування незалежно від форми власності має за замовчуванням надавати послуги й інформацію українською.

Відповідно до нововведень статті 30 цього закону відтепер мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Отже, із 16 січня підприємства, установи й організації, ФОПи й інші суб’єкти господарювання будь-якої форми власності мають обслуговувати й надавати інформацію про товари й послуги українською.

Вимога щодо обслуговування державною мовою поширюється й на інтернет-магазини, інтернет-каталоги, суб’єкти електронної комерції, а також стосується освітніх послуг (зокрема гуртків і секцій), медичного обслуговування, надання соціальних послуг тощо.

Правозахисник Костянтин Стратілатов зауважує, що це вже третій мовний закон за майже 30 років незалежності країни. За його словами, першим був іще радянський закон 1989 року «Про мови в УРСР», другим – закон «Про засади державної мовної політики (сумнозвісний «закон Колесніченка–Ківалова»), згодом визнаний неконституційним.

– Останній закон є кращим за обидва попередні. Зокрема, він уперше визначає мовою обслуговування українську. Раніше такого обов’язку не було, а «закон Колесніченка–Ківалова» взагалі дозволяв вільне використання російської та інших мов. Приємно, що статтею 57 закону врегулювали порядок притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання за недотримання вимог закону. При цьому здійснювати контроль уповноважений має не лише за скаргою, а і з власної ініціативи, – зазначає юрист.

Щоправда, як каже Костянтин Стратілатов, норма про адміністративний штраф за порушення набуде чинності лише в липні 2022 року. Тож поки можуть бути лише попередження. Дієвість закону ж залежатиме від того, як працюватиме Уповноважений із захисту державної мови.

Відповідно до чинної статті 30 Закону, усі цінники, маркування, меню, інформація про товари та послуги мають бути представлені українською.

– У кожній з областей України контроль за маркуванням товарів здійснює Управління захисту споживачів, підпорядковане Головному управлінню Держпродспоживслужби. Відповідно Управління має стежити за тим, щоб визначений обсяг інформації про товари і послуги надавали українською, – пояснює Вікторія Ткаченко, головний спеціаліст Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області.

За словами юристки Надії Івашкової, для українськомовного споживача набуття чинності статті 30 Закону означає, що нарешті захищене його право на обслуговування рідною мовою. Але і для російськомовного споживача погані новини відсутні: по-перше, інформацію про товари та послуги можна дублювати й іншими мовами, по-друге, на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

– Для надавачів послуг, які досі обслуговували клієнтів або надавали інформацію про товари/послуги російською мовою, змін більше. Адже вони зобов’язані забезпечити виконання закону, провівши роботу з персоналом, змінивши цінники, меню, інформацію про товари на українські або українські з дубляжем іншими мовами, – говорить юристка.

Докторка філологічних наук, професорка кафедри ННІ української філології та соціальних комунікацій ЧНУ ім. Б. Хмельницького Людмила Шитик зізнається, що її неприємно вражає демонстративне небажання працівників сфери обслуговування спілкуватися з українськомовними споживачами державною мовою. Хоч останнім часом, каже, працівники торговельних закладів частіше переходять на українську, особливо якщо зробити зауваження.

– На підготовку до впровадження статті 30 «Державна мова у сфері обслуговування споживачів» було достатньо часу, якщо не враховувати того, що з часу проголошення незалежності України минуло більше ніж 29 років. У Законі немає дискримінаційних положень, його статті досить лояльні до всіх громадян України, – говорить професорка.

Крім того, стаття Закону передбачає обов’язковий іспит 2021 року на знання мови для держслужбовців та осіб, які претендують на українське громадянство.

Як зазначає Людмила Шитик, вимоги щодо підтвердження рівня володіння державною мовою, відповідно до Закону, є обов’язковими для претендентів на найвищі державні посади і загалом керівництва всіх органів влади; осіб начальницького складу правоохоронних та розвідувальних органів; прокурорів; суддів; керівників закладів освіти всіх форм власності тощо.

– Скласти іспит для підтвердження володіння українською мовою та її розуміння з 2021 року зобов’язаний й іноземець, який бажає стати громадянином України. Визначатиме необхідний рівень володіння державною мовою спеціально створений орган – Національна комісія зі стандартів державної мови, що дасть змогу уніфікувати вимоги до знання мови іноземцями. На сьогодні ще немає чітко визначеної процедури проведення такого іспиту та отримання його результатів. Відомо лише, що іспит передбачає виконання усних та письмових завдань, – пояснює Людмила Шитик.

З огляду на це актуальною є підготовка держслужбовців до перевірки на знання української мови.

– Не можу точно сказати, чи діють у Черкасах курси вивчення української мови для держслужбовців. За потреби, викладачі ННІ української філології та соціальних комунікацій ЧНУ ім. Б. Хмельницького можуть долучитися до цієї справи, адже мають успішний досвід проведення атестації державних службовців. Упродовж 2017–2019 рр. в університеті діяли дві атестаційні комісії з проведення атестації держслужбовців щодо вільного володіння державною мовою. За результатами роботи видано навчально-методичний посібник «Атестація державних службовців: нормативний і практичний аспекти», – розповідає професорка.

Підприємець Іван Іскімжі зізнається, що впроваджувані зміни підтримують не всі власники бізнесу, але, на його думку, таку вимогу держави треба виконувати:

– Це я кажу як людина, яка сплачує податки. А як той, хто взаємодіє зі своїми працівниками, запевняю, що головне – бути ввічливим, доброзичливим і професіоналом у своїй справі. А це не залежить від того, якою мовою говориш. Але ми змушені керуватися критерієм «якщо не знаєш української – ти за бортом».

Як говорить підприємець, більшість людей, із якими він працює в бізнесі, спілкуються українською і в побуті, тому для них нововведення не стануть випробуванням. Є й такі, які раніше спілкувалися російською, але в роботі вже добре «відшліфували» базові знання української.

– Інша річ, коли відвідувач, наприклад, йде на діалог і хоче налагодити контакт – тоді працівникам, які зрідка послуговуються українською в буденному житті, складніше буде підтримати розмову. Є люди, які є взірцями для інших робітників і спроможні вирішувати всілякі складні робочі питання, але послуговуються російською. Тобто ситуація непроста, і, ясна річ, потрібно добре попрацювати з колективом, щоб налагодити ефективну взаємодію з відвідувачами. Адже, враховуючи, що наша держава розвивається, приватні підприємці не мають стояти осторонь. Ми маємо робити все можливе, аби наші працівники переходили на державну, українську.

Власниця студії краси «BESTія» Богдана Черненко не вбачає нічого поганого, коли йдеться про білінгвізм у бізнесі, особливо в часи масового розвитку онлайн бізнесу.

– Дівчата в студії чудово розмовляють українською. Деякі переходять на ту мову, якою починає спілкуватись клієнт, – і ця клієнторієнтованість важлива. Деякі розмовляють лише українською, бо російська їм просто не властива. Тому спеціальної підготовки ми, на щастя, не потребуємо, – говорить підприємиця.

Що робити, коли вам відмовляють в обслуговуванні державною мовою?

Юлія Світайло