Я довго вагалась, чи варто починати ці записки на манжетах чи залишити все в минулому. Ну і як водиться, уявила, що було б, якби мені тоді попали на очі подібні монологи хворого на рак. Тоді і вирішила, що варто. Навіть якщо одній людині стане від цього легше, вони мають бути. Навіть коли ця людина – я.
Напевно, ще півроку тому я б не змогла безболісно зануритись в ті часи. Але сьогодні я відчуваю, що можу і навіть хочу пройти той шлях. Це буде інша я, і так я зможу закрити ці двері, взявши звідти все, що має сенс. Якщо мій шлях допоможе комусь в важкі часи, значить, все правильно.
Тиждень, якого могло не бути
Я ніколи не ходила до мамолога. Як і більшість людей, я вважала, що все лихе мене обійде або буде колись, тільки не зараз. Ми часто живемо за цим принципом, але події стаються, і ніхто нас не питає, чи ми готові.
У мене заболіло в грудях. Так, наче я сильно вдарилась і маю синяк. Зовні нічого не було видно, то, може, здалось? «Ну нічого, буває, скоро пройде», – подумала я і зайнялась своїми справами. Та другий, третій день не принесли змін, і я захвилювалась. Але п‘ятниця, вечір, тому прийняла рішення, що з понеділка займусь цим, і відклала думки.
І ось я в лікаря. Мої думки прості й легкі: мені щось пропишуть, я щось зроблю, і все стане як було. Так я думала ще тиждень, поки бігала по кабінетах. Та ще трішки, і це стало фоном всього, що відбувалось далі: як було вже ніколи не буде. Але про це я дізнаюсь потімі, а поки лікар похитав головою і направив мене на УЗД.
Обкусані нігті, шалений стук серця протягом процедури – і нічого. Може бути, а може і ні. Лікар задумливо пошкріб підборіддя і направив на мамографію. Вдвох з лікаркою на апараті ми вдивляємось в знімок:
– Дивіться, бачите ці плямки? – каже вона мені, – Це може бути воно. Але не точно. Щось тут є, потрібні додаткові обстеження.
Я вже не знаю, чого хочу більше: щоб було і далі незрозуміло і я продовжувала хвилюватись, чи щоб це було воно і я заспокоїлась, впадаючи в ступор.
Лікар ще раз передивився всі результати, подивився на мої перелякані очі і направив мене до мамолога в поліклініку онкодиспансера. Просто зараз, не відкладаючи ні на день.
Так все почалось. Сьогодні – один лікар, завтра – другий, післязавтра – визначена дата операції. Все відбувалось дуже швидко, аж паморочилось в голові. Хотілось плакати, але не було часу.
Поліклініка. Черги людей, які плачуть, перелякано заглядають в кабінети, лаються. Повітря густе і задушливе, сповнене відчаю та очікування. Хтось сподівається, що все ще обійдеться. Він – здоровий. А я – яка? І досі не знаю.
Зайшла в 7.30 і вийшла після 15-ї. Кабінети, обстеження, черги, по другому колу, третьому, четвертому. Люди хапаються один за одного: «Ви не знаєте, де такий-то?… В якому кабінету роблять те-то?…». У кожного свій відчай. Гроші летять, як листя восени.
Подумати над тим, що відбувається, я зможу тільки вдома. Мені страшно.
Кожен лікар, від УЗД і маммографіста до хірурга, каже мені: «Добре, що ви рано прийшли». Це дає мені надію, може, достатньо рано, щоб воно кудись зникло. Може, то доброякісна пухлинка, а не мій ворог. Може…
Я йду на операцію і не знаю, чи він є в мене чи ні. Це знатимуть хірурги, поки я спатиму останні часи у відносному спокої та незнанні.
Наступного дня я вже знала точно: У мене рак. Від першої болі до операції і діагнозу минув тиждень. Я прийшла вчасно і мала виліковну стадію. Але і досі запитую себе, чи можна було уникнути всього, що буде далі, якби я регулярно проходила обстеження? Адже це набагато простіше, ніж усе потім.
Моє життя поділилось на «до» і «після». Жорстко і невідворотно.
Сьогодні мені дуже хочеться сказати, ні, прокричати – усім, і не тільки жінкам:
Обстежуйтесь вчасно! Немає таких справ, які не можна відкласти, щоб піти до лікаря. Жодна справа не важливіша за ваше життя. Нема часу, грошей, завтра нарада, піду після відпустки – це все відмовки для когось. Тому що це все стане неважливим, коли буде пізно. А лікування потребує набагато більше грошей, ніж обстеження. Якщо ви не знайдете часу та коштів на лікаря сьогодні, то завтра вам може знадобиться набагато, в рази більше грошей, часу та здоров‘я.
