«Мізки, як і м’язи, треба тренувати»: як вчитися розпізнавати фейки

«Мізки, як і м’язи, треба тренувати»: як вчитися розпізнавати фейки

Нині соціальні мережі повняться поширенням фейкових новин і повідомлень. Неправдиву інформацію можна знайти й на сторінках здавалося б авторитетних видань. Фейки розпалюють паніку серед населення, насаджують негатив і, як не дивно, розповсюджуються набагато швидше, ніж правдива інформація. Усе через те, що люди вірять у те, у що хочуть вірити, та й негативна інформація краще «заходить» більшості.

 

Фейки часто заходять через клікбейтні заголовки, що зазвичай мають такі ознаки: гіперболізованість, інтрига, яскраві епітети, фразеологізми й виклики читачеві. Важливим є також спосіб донесення інформації. Для старшої аудиторії свою магію має слово «експерт», для молодшої – «блогер», пише видання «Український тиждень».

Що ж до соцмереж, то там, як відомо із розвідки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), а також від аналітиків системи моніторингу соціальних медіа SemanticForce, найвпливовішими серед молоді є Уляна Супрун (35,19%), Яніна Соколова (32,56%) та Сергій Притула (31,81%).

Дослідження USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 році» показало доволі цікаву динаміку зростання популярності соціальних мереж як джерел новинної інформації. Значна кількість української аудиторії (49%) отримує новинну інформацію з мережі «Фейсбук», із вайберу (18%), ютубу (25%), інстаграму (10%) та телеграму (6%). Ютуб дедалі більше нарощує популярність в Україні. Натомість інстаграм є переважно розважальною соціальною мережею, орієнтованою насамперед на молодь. Важко розглядати її як інформаційне новинне джерело, але іноді й там з’являються короткі новини, що спонукають шукати додаткову інформацію на інших ресурсах.

Згідно з аналізом дослідницького центру Оксфордського університету (Reuters Institute), за останній рік зросло використання подкастів, і багато респондентів (50%) заявили, що саме такий тип подачі надає краще розуміння інформації, аніж інші.

Також дедалі популярнішим серед молодих людей стає месенджер «Телеграм». Як зазначають у дослідженні USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа 2019 року», він набуває популярності через зручний інтерфейс, логічну впорядкованість, можливість переглядати весь контент, незалежність від алгоритму виведення оновлень, як це відбувається у фейс­буці. Проте в телеграмі ми можемо спостерігати багато анонімних каналів, доволі часто наповнених неправдивою інформацією.

За даними USAID-Internews, більшість користувачів можуть повірити фейковій інформації. Так, із близько 4 тисяч опитаних, 75% уміють розпізнавати неправдиву інформацію, однак практика довела, що насправді на це спроможні лише 11%. Водночас дослідження засвідчило, що майже 60% українців не здатні критично мислити, натомість довіряють традиційним медіа та власним інтуїтивним відчуттям. На жаль, це не гарантує захищеності від потрапляння на гачок фейкових новин.

 

 

Для того, щоб фільтрувати інформацію, варто зважати на основні ознаки фейків:

  • відсутність джерел інформації або першоджерел;
  • анонімні й незрозумілі джерела;
  • неперевірена інформація із соціальних мереж;
  • соціологічні дані від сумнівних організацій;
  • наявність псевдоекспертів, які представляють неіснуючі організацій;
  • демонстрування фактів лише з однієї сторони, тобто відсутність балансу думок;
  • надто велике емоційне забарвлення й гучні заклики;
  • емоційні заголовки на зразок «Терміново! Дуже важлива інформація»;
  • наявний суб’єктивізм, який подають як факт;
  • недостовірні фото й відео;
  • мала деталізація новини;
  • замовний характер / заангажованість новини;
  • факти подано викривлено, вони не відповідають дійсності.

Аналітики Інституту масової інформації в межах проєкту INFOCRIME промоніторили новини деяких загальнонаціональних онлайн-медіа й виділили таке тематичне спрямування фейків: побутові (39%), проро­сійські (34%), фейки, пов’язані з місцевими виборами (12%). Якщо говорити про маніпуляції, то на першому місці (47%) перебувають маніпуляції, пов’язані з місцевими виборами, далі йдуть проросійські маніпуляції (17%) і маніпуляції, пов’язані з економікою та грошима (16%).

 

 

 

Завідувачка кафедри журналістики, реклами і PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Тетяна Бондаренко зазначила, що на 100 % довіряти навіть авторитетним джерелам не варто.

Ми можемо лише надавати перевагу таким ресурсам, але сумніватися як фахівці, що це істина в останній інстанції. До того ж іноді буває так, що відомості оприлюднюють навіть на офіційних сторінках політиків, державних службовців, громадських діячів, а через певний час видаляють, редагують тощо. Класичний стандарт журналістики «перевірка за кількома джерелами» став правилом не лише для медійників, а й для будь-якої медіаграмотної людини, яка нині живе в цифровому суспільстві та дбати про власну інформаційну гігієну, − пояснює пані Тетяна.

За словами Тетяни Бондаренко, для перевірки інформації існує безліч інструментів, що доступні в мережі. Скажімо, перевірити фото можна за допомогою «Google Image Search», що знайде схожі зображення, уможливить реверсивний пошук. «Imgops.com» – комплексний інструмент для перевірки exif-даних фото, інтернет-сторінки, де розміщене фото, а також світлини на ознаки монтажу. Для перевірки геолокації можна використовувати «GOOGLE maps», «GOOGLE EARTH», «Wikimapia».

Загалом, це всі ресурси для верифікації тексту, фото, відео, виявлення локацій, офіційні джерела, доступ до яких став можливим після ухвалення законодавства про публічну інформацію, спеціалізовані ресурси, що скеровують свою діяльність на пошук неправдивої інформації, наприклад, «Stopfake» (www.stopfake.org/uk), «Без брехні» (www.without-lie.info). Останній ресурс, до речі, виявляє не лише фейки, а й маніпуляції, – говорить пані Тетяна.

Якщо оминати увагою політику, то найбільше фейків нині поширюють про боротьбу з ковідною інфекцією, вакцинацію тощо.

− У багатьох людей, зокрема старшого покоління, ще й досі високий кредит довіри до ЗМІ. Дивує, коли десь чуєш у громадських місцях, що «по телевізору розповідали, як корону з літака над містом розсипали» або «носіння масок призводить до бактеріальної пневмонії», − веде розповідь далі Тетяна Бондаренко. − Нещодавно читала про фейк-жарт, що повідомляв про «шкарпеткового злодія», який придбав у магазині дві пари забороненого товару. Під час обшуку поліційники ніби виявили дві пари нових шкарпеток та одну використану. Найбільше вразив висновок, що патрульні прибули на місце події й попередили інших українців про кримінальну відповідальність за порушення локдауну.

Також Тетяна Григорівна поділилася, як навчитися відрізняти істину від фейків у соцмережах.

− Ідеального правила не існує, це комплекс засобів, що убезпечують людину від сприйняття неправдивої інформації та від неправильних дій унаслідок ознайомлення з такими відомостями. Насамперед потрібно випрацьовувати критичне мислення, намагатися аналізувати тексти, відео, розуміти, що медіа часто орієнтовані на наші емоції, перевіряти за кількома джерелами, звертатися до офіційних ресурсів, ретельно фільтрувати контент у соціальних мережах, власну спільноту «друзів» (блокування ботів, фейкових сторінок офіційних осіб тощо). Соціальні мережі – це переважно візуалізований контент. Сприймаючи новину, користувач має замислитися, чи перед ним оригінальне зображення, хто, де й коли зробив це фото чи відео, чому та за яких умов. Тож турбота про власну інформаційну екологію стала вимогою часу.

 

 

Докторка психологічних наук, завідувачка кафедри педагогіки і психології ЧНУ імені Б. Хмельницького Інна Кукуленко-Лук’янець розповіла, що ті, хто поширюють фейки, розраховують насамперед на емоції людей. Зазвичай це стосується негативних емоцій, трагізму, подій, що пов’язані з небезпекою для життя людини.

− Наша психіка реагує на негатив частіше, ніж на хороші новини, особливо, коли ми бачимо в заголовках слова, пов’язані зі смертю, небезпекою, хворобами. Адже кожна клітинка нашого організму запрограмована на виживання, тому треба відчувати, де є небезпека і вчасно відійти, сховатися. Лише десь психіка відчуває загрозу, вона має це вивчити для того, щоб врятуватися. Саме на ці емоції розраховують люди, які запускають фейки.

Чому більшість реагує та поширює фейки, тут усе просто. Існує такий ефект Земельвейса, коли люди швидше вірять у те, в що їм хочеться вірити, ніж у те, що існує насправді. Тому якщо людям не подобається політик, вони віритимуть у будь-яку негативну інформацію проти нього, навіть якщо це неправда. Чому дуже добре більшості «заходять» тренінги від коучів, які говорять, якщо вам погано в шлюбі – розлучіться, не подобається жити в тому місті чи домі – змініть його. Люди чують поради й вірять, що від простих рецептів вони стануть щасливими, їхнє життя зміниться. Та не все не так просто й для змін потрібно щось робити, наполегливо працювати, старатися. А це вже складно, – пояснює пані Інна. – Зараз уже навчають медіаграмотності, тому, як вирізняти фейки. Тож, по-перше, треба розуміти, що мережа доступна всім і написати можна будь-що. Досі існує стереотип, якщо інформацію повідомили по телебаченню або написали − це правда, цьому треба вірити. То якщо в ЗМІ ще є певна цензура, то в соцмережах її немає, тому варто дивитися на джерела, що розповсюджують інформацію. Для себе потрібно визначити кілька сайтів, які мають хорошу репутацію. й орієнтуватися на їхню подачу новин. Це можуть зробити лише ті, хто слідкує за подіями, перевіряє інформацію та орієнтується в новинному просторі. По-друге, якщо ви побачили інформацію, шо вас стурбувала, не варто відразу робити репост, а потрібно перевірити її на справжність. Також не треба кидатися на гучні заголовки, бо чим більш емоційно забарвлений заголовок, тим більша ймовірність, що це неправда.

Психологиня зазначає, що особливу увагу на поширення новин варто звертати людям старшого віку, адже, відповідно до досліджень, саме вони частіше поширюють фейки, ніж молодь. На її думку, це пов’язано з тим, що люди вірять у правдивість усього сказаного по телевізору й написаного. Тому людям старшого віку варто бути обачнішими й перевіряти інформацію ретельніше.

 

Журналісти «Нової Доби» запитали черкащан, як вони реагують на фейки в мережі та як вирізняють правдиву інформацію.

 

 

Тетяна Єщенко, Head of communications комунікаційного агентства GOLUBi GROUP:

− Правило №1 − це завжди перевіряти походження інформації. «Звідки ця інформація, хто повідомив, чи заслуговує довіри це джерело, де докази?» − відповіді на ці питання можна знайти буквально у кілька кліків. Я працюю у сфері комунікацій уже 23 роки, тому ця звичка вже доведена до автоматизму. Правило №2 − прискіпливо вибирати джерела інформації. Є якісні ЗМІ з «іменем» і репутацією, де працюють професійні журналісти. А є так звані «сайти-сміттярки». Одна з причин поширення фейків – у 9 випадках із 10-ти – люди просто не перевіряють інформацію і не звертають уваги на репутацію її джерела. Радує, що в українському сегменті YouTube з’являються безкоштовні курси з формування базової інформаційної гігієни, де дуже просто і доступно пояснюють, як розбиратися в інформації і соціальних мережах. У ХХІ столітті, в епоху цифрових комунікацій, навичка інформаційної гігієни має бути такою ж складовою щоденного життя, як звичка мити руки.

 

Як усі люди, реагую емоційно, а далі вже спрацьовує професійна деформація. Щоразу, як починає поширюватися той чи інший фейк про людину, подію  чи явище, я запитую себе: «Кому це може бути вигідним, для чого це робиться, хто і на кого хоче вплинути в такий спосіб?»

 

Жоден фейк не з’являється в інформаційному просторі просто так, «з любові до мистецтва». Запуск кожного фейку завжди має щось на меті − змінити мислення і поведінку певної групи людей.

 

Поживний ґрунт для фейків − коли є величезний інтерес до того чи іншого явища із сильною емоцією, а інформації про це явище бракує. Інформаційний вакуум завжди заповнюється фейками.

 

І в роботі з клієнтами одне з моїх завдань як фахівця − працювати на випередження. Вчасно помічати ризики й організовувати комунікацію клієнта так, щоб усі зацікавлені сторони отримували відповіді на свої запитання.

 

Відрадно, що люди з мого безпосереднього оточення прискіпливі до інформації і не поширювали явних фейків. Але я прекрасно розумію, що моє оточення − то просто моя «інформаційна бульбашка», за межами якої гуляють нісенітниці на кшталт пласкої землі чи чіпування.

 

На мою думку, міжособистісної комунікації недостатньо для протидії фейкам. Як казав герой серіалу «Мільярди», найдієвіший спосіб зупинити вогонь – прибрати з повітря кисень. Потрібна ґрунтовна робота з формування такого середовища, де фейкам не буде місця. Це якісна освіта, медіа-гігієна і глибока комунікація.

 

 

Владислав Пустовар, депутат Черкаської обласної ради:

− На мою думку, одна з головних проблем сьогодення − це великий обсяг інформації, яку люди не здатні реально опрацювати й оцінити. Інколи таку інформацію перекручують чи подають під певним кутом. Я особисто звик вірити лише тому, що бачив на власні очі. Правдива ж інформація подається через офіційні джерела. А на фейки я реагую з посмішкою. Але вони ж на когось розраховані, є категорія занадто довірливих людей, що вірять у всяку нісенітницю і яких неможливо переконати, що то неправда.

 

 

Тетяна Кавальчук, громадська діячка:

− Тут досить просто − якщо при читанні тексту у тебе виникає сильний емоційний відгук, хочеться його поширити − радше, ти бачиш фейк. Далі вже включається раціональний аналіз: чи надійне джерело? хто автор? чи активно поширюється текст ботами тощо. У мене не завжди є час самостійно перевіряти інформацію, тож користуючись різними фактчекінговими платформами, найчастіше сторінкою «По той бік новин» у фейсбуці. Також практикую «золоте правило»: хочеться поширити щось − відійди від екрану на 30 хвилин і подумай. В принципі не реагую одразу на новини, чекаю появи нормальної аналітики або розбираюсь сама. Відчуваю відповідальність перед людьми, які мене читають, тому обираю не раптовий хайп на чомусь, а більш зважений підхід. Для мене поширити фейк − це як під час публічного виступу ляпнути якусь дурню, однаково ганебно. Радію, що мої друзі переважно практикують критичне мислення, тож відвертих фейків у їхній стрічці не бачила. Та маю багато знайомих у фейсбуці, які не відпрацювали ще навичку виживати в сучасному засміченому інформаційному просторі. Тому можу залишити комент про фейковість інформації з лінком на фактчекінговий ресурс або написати в приват, що варто прибрати пост і чому. У батьківських чатах теж реагую на відверті фейки. Переконую покликаннями на аналіз фейка. Нагадую, що нині триває гібридна війна, і якщо не практикувати перевірку інформації, то зараз ти репостиш «мімішну» інформацію про породистих долматинців у добрі руки, а колись репостнеш щось, небезпечне для власної країни. Бо мізки, як і м’язи, треба тренувати, адже вміння аналізувати інформацію й робити висновки, на жаль, – не природний подарунок, а результат роботи над собою.

 

 

Ірина Горбач, приватна підприємиця:

− Насамперед, завжди вмикаю критичне мислення й намагаюся перевірити інформацію у декількох джерелах. До фейків зазвичай ставлюсь із гумором або ж просто не звертаю уваги. Але, якщо таку інформацію поширюють мої друзі, знайомі, то попереджаю їх, що це неправда, і що не потрібно вірити всьому, що бачите в мережі. Особливо це стосується людей старшого покоління, які звикли довіряти всьому написаному.

 

 

Наталія Махиня, докторка педагогічних наук, декан факультету гуманітарних технологій Черкаського державного технологічного університету:

− Намагаюся не читати інформацію на сумнівних сайтах, якщо ж такі трапляються, то перевіряю її ретельно. У будь-якому випадку ми маємо застосовувати критичне мислення. Наприклад, якщо з’являється якась новина, у ній є об’єктивна і суб’єктивна складова. І тоді варто порівняти на декількох ресурсах подачу цієї новини, що там вирішили, що обговорювали. Варто обирати ті сайти, ресурси, яким ми довіряємо і на яких уже перевіряли інформацію. Коли в інтернеті почали з’являтися фейкові новини, пов’язані з освітньою галуззю, було боляче. Я гостро реагувала на це все, бо мене діймало за живе. Але з часом розумієш, що впливати на них масштабно дуже складно. Тому за можливості просто пояснюю близьким, що це неправдива інформація, посилаюся на офіційні ресурси, де спростовують такі фейки. Тому варто заспокоювати й спрямовувати людей туди, де можна знайти правдиву інформацію.

 

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x