Храм, у якому хрестили Шевченка, руйнується на очах

Храм, у якому хрестили Шевченка, руйнується на очах

– Нам соромно за нашу церкву, розумієте? Страшно подумати, що до 200-ої річниці з дня народження Шевченка до нас у село нагрянуть туристи, і свої, й іноземні, а церква в такому жалюгідному стані, – говорять жительки с. Шевченкового на Звенигородщині. – Особливо ж перед іноземцями соромно – вони завжди йдуть до храму, для них це традиційно. А церква, що має безпосереднє відношення до нашого генія, мало не на очах розсипається…

На місці церкви Іоанна Богослова храм стояв із давніх-давен

Місце, де нині височіє храм Іоанна Богослова, намолене віками. Історичні факти свідчать, що дерев’яна церква тут була зведена в 1736 році «на місці ще давнішої», яка не збереглася. Згодом, у 1792 році, на цьому ж місці будують новий храм. У 1929 році його, як і тисячі храмів по всій країні, зруйнують, а з його матеріалів побудують один з корпусів місцевого аграрного технікуму.
Цікаво, що цього ж року село широко відзначало 115–ту річницю з дня народження Тараса Шевченка. До села завітав один із найвищих радянських керівників – голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Григорій Петровський. Саме тоді були прийняті доленосні для села рішення – про перейменування села на Шевченкове, про побудову в ньому літературно-меморіального музею, про відкриття тут технікуму, про зведення пам’ятника геніальному землякові. Тому не дивно, що обидві церкви, що стояли на той час у селі, були знесені; треба визнати, що натомість село отримало новий поштовх до розвитку, в тому числі й духовного, хіба що трохи в іншому напрямку.
Дивує інше. У 1994 році силами діаспори (парафіян церкви Пресвятої Трійці з американського міста Роялтон, штат Огайо) розпочалося будівництво нової церкви Іоанна Богослова. Та добра ця справа за браком коштів у 2002 році була зупинена, і тепер незавершена будівля храму, який усупереч усім цим труднощам функціонує, руйнується. На щастя, є в селі небайдужі люди, здебільшого з числа інтелігенції, які хочуть відновити свій храм. Та самотужки їм це не під силу.

У цьому храмі хрестили і вчили Тараса Шевченка

До речі, дехто з місцевих істориків переконаний, що саме ця церква – та, у якій був хрещений Тарас Шевченко, і більше того: батьківщиною видатного поета і художника є село Шевченкове, колишня Кирилівка, а не Моринці. Старожили села досі пам’ятають, що до 1964 року всі урочистості, присвячені поету, проводилися саме в їхньому селі. У далекому 1922 році, приміром, селяни надсилали вітальну телеграму до В. І. Леніна з п’ятиріччям Жовтня, називаючи себе жителями «Кирилівської волості, батьківщини Тараса Шевченка, Звенигородського повіту Київської губернії». Тут поховані батьки поета, тут проживала його родина. Та й сам Шевченко у своїй останній біографії писав, що народився «в селе Кириловка Звенигородского уезда Киевской губернии, в имении одного помещика». А офіційне перенесення батьківщини Шевченка з Кирилівки до Моринців спровокувала нібито О. І. Іващенко, родом із Моринець, яка у 1964 році обіймала посаду секретаря ЦК КПУ, яка в такий спосіб хотіла, мабуть, прославити свою малу батьківщину.
З цією точкою зору можна погоджуватись або ні, проте ніхто не заперечує того факту, що саме в цій церкві був хрещений маленький Тарас, що сюди він ходив до школи (саме так – при храмі була школа, а не просто навчався в дяка, як усі пам’ятають з радянських підручників). Та й дяк тут був неабиякий, а випускник Києво-Могилянської академії. У цього Богорського малий Шевченко служив помічником, а значить, досяг певного визнання порівняно з іншими учнями.

Де взяти гроші?

Та попри багату, хоч і суперечливу історію чомусь храму не щастить: священики міняються, будівництво завершити не вдалося, через що будівля зазнає руйнівного впливу погоди. Надія на краще оселилася в душах селян років з п’ять тому, коли в рамках програми «Золота підкова Черкащини» з Держбюджету на культові споруди с. Шевченкового було виділено 850 тисяч гривень. Щоправда, гроші до села так і не дійшли…

Храм, у якому хрестили Шевченка, руйнується на очах

– Нашому батюшці просто під час служби на голову не раз падали дошки з покрівлі, що прогнила, – підтримує її інша парафіянка Лідія Шпота. – Якби фахівці подивились, що треба зробити, бо, судячи з усього, зроблений фундамент нестійкий, сідає, через що тріскаються стіни. Під дахом щілини на 3-4 пальці між стіною і бляхою.
– Та хоч би дах зробити, – підхоплюють сестри Федорко, – бо як сніг, то на ряднах виносимо, а як дощ, то підлога каструлями заставлена…
– Скільки до нас приїздило всіляких великих людей: народних депутатів, чиновників, артистів. Оксана Білозір, коли була міністром культури, теж приїздила. Аж руки заломлювала: як же так можна, щоб церква, у яку ходив Шевченко, була в такій злидоті! Але реальної допомоги ми так ні від кого і не побачили, – розповідає Галина Коваленко, голова парафіяльної ради при храмі.

Храм, у якому хрестили Шевченка, руйнується на очах

Чи капітальний ремонт, чи, можливо, навіть будівництво нового храму (бо наразі будівля в аварійному стані – це й без фахівців ясно) – усе потребує коштів. Де їх узяти – саме це болить селянам. Деяку суму дало земляцтво, але на ці кілька тисяч багато не зробити, та й на пожертви простих парафіян храму не відновити. Одна надія у селян, що до відзначення визначної річниці українського генія знайдуться небайдужі меценати.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x