Наче щойно завітали новорічні свята, та вже й відійшли, залишивши по собі добрі спомини. Промайнуло й Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще. Православні та греко-католицькі християни відзначили його 19 січня.
Масово долучилися до святкування й на Чорнобаївщині. Незважаючи на робочий день, багато чорнобаївців знайшли час для відзначення цього великого свята. Зранку віряни відвідали службу у церквах, після якої священики посвятили воду, принесену до храму. Потому всі бажаючі вирушили до водойм, де продовжилося дійство.
У райцентрі традиційно відсвяткували Водохреще на кутку Ходаківка. З цієї нагоди жителі та гості селища зібралися на березі річки. І хоча морозець того дня припікав добряче, та не злякав він сельчан.
Напередодні місцеві жителі на льоду пробили ополонку, з льоду й снігу зробили кілька скульптурних зображень хреста, які розставили навколо.
А зранку біля Йорданської купелі барвистим рядом розташувалися і старі, і молоді, щоб очиститися освяченою водою, захистити власне здоров’я й подбати про чистоту думок і вчинків.
Благочинний Чорнобаївського району протоієрей отець Іоанн (Марінін) освятив молитвою купель. Кульмінаційним моментом свята стало занурення хреста у воду. Під час водосвяття чоловіки вистрілили з рушниць. За народним повір’ям, ці постріли розганяють вовків, які ходили до «Водохрещ» зграями, та женуть від осель нечисті сили. Під час рушничної стрілянини у небо випустили голубів, як символ Духа Божого, який зійшов у образі голуба з небес на Христа під час цього хрещення.
Після того, як із молитвою було освячено річку Ірклій, розпочалися хрещенські купання. Найсміливіших, аби зануритись у воду, того дня виявилося дуже багато. Не переміг їх 10-градусний мороз, адже вода в день Хрещення Господнього вважається цілющою. Кажуть, той, хто пірне у крижану воду, весь рік буде здоровим. Тож охочі оздоровитися навіть займали чергу і, перехрестившись тричі, пірнали. Жінок цьогоріч було не багато, більшість чоловіків. Серед досвідчених моржів, які загартовують своє тіло регулярно та щороку занурюються, у воду стрибали і новачки. І наперебій ділилися враженнями, бо такого піднесення і сплеску почуттів, за їх словами, відчувати в житті не доводилося.
Для комфорту купальщиків на березі були встановлені намети, де кожен міг перевдягнутися та розім’ятися перед купанням. Задля безпеки громадян, які прийшли до водойми, були задіяні рятувальники та поліція.
Хто ж не наважився пірнати, охоче вмився освяченою водою і набрав її у свій посуд. Адже вважається, що хрещенська вода весь рік дарує людям здоров’я та сили, захищає від лиха та сповнює життєвою енергією.
Присутнім на святі пропонували зігрітися біля вогнища та пригоститися. Селищний голова Алла Мірошниченко усіх охочих частувала смачною кашею. Місцеві жителі пригощали запашною юшкою та пловом, пропонували випити гарячий чай чи каву, щоб зігрітися.
Хрещення завершило цикл обрядовості різдвяно-новорічних святок. Після нього вже не звучать колядки і щедрівки. Натомість розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту, про який кажуть так: «Великий піст усім притисне хвіст». Зимові М’ясниці у народно-побутовому календарі були часом дозвілля і веселощів. Молодь збиралася на досвітки і вечорниці, а одружені влаштовували складчини і ходили одне до одного в гості. З цього часу чекали весну і тому говорили, звертаючись до морозу: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».
Інна Чмихало
