Як ставляться до клієнтів у Черкасах? (ОПИТУВАННЯ)

Як ставляться до клієнтів у Черкасах? (ОПИТУВАННЯ)

Міжнародна спільнота відзначає День клієнта 19 березня. «Нова Доба» розпитала черкасців, як вони оцінюють рівень обслуговування у різних сферах і чи порушували їхні споживацькі права.

 

Крістіна Іванченко:

– Нещодавно стався конфлікт у місцевому громадському транспорті. Я саме заходила в автобус, як водій став зачиняти двері. Мене затисло на східцях, а кондукторка ще й почала мене звинувачувати. Та до серйозного конфлікту не дійшло: я спокійно пояснила, що вже стала на східці, а тоді вже почали зачинятися двері. Тому кондукторка перепросила.

Звісно, люди за день втомлюються на роботі і часом можуть відповідати знехотя, бо вже не мають сил. Я їх розумію, бо теж працюю з людьми. Але сама намагаюся не звертати увагу на грубість.

Як на мене, якість обслуговування в Черкасах на середньому рівні. Дещо можна було б покращити. Приміром, у транспортній сфері пустити більше автобусів, подовжити їхній час роботи.

 

Руслан Дмитренко:

– Трапилась якось неприємна ситуація через купівлю телевізора в магазині. Через два дні довелося повернути покупку – перестав працювати.

Але біда в тому, що довелося задіяти обласне керівництво служби захисту прав споживачів – тільки тоді щось зрушилося з місця й магазин погодився повернути товар. Але ж два дні минуло…

Як на мене, загалом рівень обслуговування в Черкасах незадовільний. І, щоб виправити ситуацію, треба внести зміни в законодавство щодо захисту прав споживачів і створити ефективний механізм цього захисту. А те, що зараз маємо – це фільчина грамота.

 

Ганна Ворушило:

– Проблемних ситуацій так одразу й не згадаю, а от хороше – пам’ятаю. Насправді як клієнтка я задоволена ставленням працівників – переважно відповідають ввічливо, допомагають. От щойно вибирала солодощі в магазині – дівчата з радістю підказали й проконсультували.

Щодо мови – обслуговують по-різному: і українською, і російською, але мене це влаштовує, мені не принципово. Я й сама можу перейти на російську, коли є потреба. Моя мама родом із Клюєво, а тато був українцем. Маємо рідню в Тольятті, брат чоловіка он переїхав із України до Росії. Тобто і тут є родичі, і там. Проте я знаю багатьох людей, сім’ї яких в Україні і в Росії припинили спілкування через нинішні події. У нашій родині, на щастя, такого немає. Ми дуже не зациклюємося на питанні мови й знаходимо порозуміння.

Загалом, коли говорити про недоліки – то хіба що стосується зручності. Ось раніше поряд із моїм будинком був овочевий магазин, зараз же по овочі доводиться йти на ринок чи в «Любаву».

Звісно, є такі, що відповідають грубо й не перепросять. Та я таке не запам’ятовую і просто не люблю сваритися. Немає настрою в людини – то я собі й пішла.

Я б сказала, обслуговування клієнтів у Черкасах на «четвірку»: не дуже добре, але й не критично. Взаєморозуміння між клієнтом і сферою обслуговування залежить від того, яка людина. Не треба видавати свій поганий настрій, краще намагатися бути доброзичливим і старатися, щоб клієнт був задоволений.

 

Юрій Шепель:

– Нещодавно був свідком того, як на касі супермаркету касир відмовлявся брати металеві гроші. Мовляв, їм дріб’язок не треба. Але ж це валюта, її ввели, тож мають приймати скрізь.

А от із власного життя якихось серйозних конфліктів не пригадую. Про сварки в маршрутках теж нічого сказати – добре, що їжджу на авто.

Знаєте, грубити чи бути ввічливим – це залежить від поведінки конкретної людини. І черкаським закладам насправді ще є над чим працювати у сфері обслуговування.

Щоб обслуговування було на вищому рівні, треба як належне готувати працівників, підвищувати їхню кваліфікацію тощо, щоб вони розумілися на своїй справі. Тоді й інакше ставитимуться до клієнтів.

 

 

Олександра Третяк:

– Не скажу, що були якісь неприємні інциденти – мене все влаштовує. Я не часто зустрічаю таких людей, які грублять, та й сама намагаюся не конфліктувати. А якщо чую від когось неввічливість – стараюсь перевести на спокійний тон.

Із мовою обслуговування теж проблем у мене ніколи не виникало. Я не конфліктую щодо цього. Сама не зовсім дотримуюся правил мови, не все знаю. Це ж нормально – помилятися. Тому й немає бажання прискіпуватися до інших.

Просто треба завжди починати з себе! І, я впевнена, що тоді можна будь-який конфлікт обійти по-доброму, побажати людині всього найкращого.

 

Григорій Бабак:

– Є уролог в одній із черкаських поліклінік – я б нікому не радив до нього звертатися. Він хоч і заслужений лікар, але не вміє говорити з людьми. Якось він відмовив прийняти мене й довелося йти до головного лікаря, щоб той направив мене до іншої поліклініки. Із неприємними людьми скандалити не хочеться.

Транспортна сфера теж не найкраща в Черкасах. Я от рік тому був в Осло, мене вразило це місто й рівень культури тамтешніх людей. Там теж є 31-й маршрут, як у Черкасах, – то це, чесне слово, небо й земля! Щойно їхав 31-м, а в нього – перегони з 11-м автобусом. То яка може бути безпека руху? Те саме – коли водій продає квитки.

Думаю, нам пора відходити від кондукторів, від готівкового розрахунку, від гонитьби за клієнтами й пасажирами.

Чимало у транспорті й некультурних кондукторів. Але ж насправді вони такі, як і ми. Які ми – таке і все навколо нас. Куди не глянь – коло води, у лісі, на вулицях – сміття. У нас чомусь насіння, недокурки й сірники сміттям не вважають – воно скрізь, наче так і має бути. Що з цим робити? Та завжди треба починати з себе.

Не можна сказати, що в Черкасах геть не задовільний рівень обслуговування. Не всі наші люди просто готові приймати належну культуру. Я бачив, як у травні в Осло квітнуть фіалки посеред міста – краса… А якби у нас отут, серед бульвару, висадити квіти – що з ними було б?

Поки влада не наведе порядок і поки ми самі не поборемо байдуже ставлення до довкілля, то не прийдемо до усвідомлення культури навколо себе. А поки нам однаково – на нас наживатиметься влада.

 

Дар’я Роженкова, Юлія Світайло

Реклама

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x