Нелюдська праця: історії заробітчан із Черкас про проституцію, шантаж і українську бідність

Нелюдська праця: історії заробітчан із Черкас про проституцію, шантаж і українську бідність

Торік з України виїжджали 1,3 мільйона українців. Однак попри вищу платню від закордонної праці щороку страждають тисячі українців. Деякі з них отримують травми, лікування яких перевищує заробіток, декого взагалі лишають без обіцяних коштів. Серед заробітчан є й ті, які їдуть працювати на “привабливу” вакансію, а потрапляють у сексуальне рабство. 

Журналісти “Про все” зібрали історії заробітчан із Черкас, які на собі випробували гостинність іноземних роботодавців.

“Їхала прибирати в готелі, а виявилось – працювати в ліжку”

26-річна Катерина два роки тому поїхала на заробітки в Туреччину. Вакансію їй запропонували у соціальній мережі.

– Я опублікувала допис про те, що шукаю роботу. Мені написала жінка, що збирає групу дівчат для роботи прибиральницями в турецькому готелі. Пропонувала дуже високу зарплату й чайові. З вимог — лише приємна зовнішність. Навіть знання англійської мови було не обов’язкове, — пригадує Катя.

Дівчина погодилася майже відразу. Контракт підписала ще в Україні, однак надрукований він був іноземною мовою.

– Офіс фірми був у звичайному житловому будинку. Я приїхала з документами, їх відразу скопіювали та дали підписати контракт, текст якого був англійською. Я запитала, чи немає перекладу (щоб знати, що підписую), але мені сказали, що це лише формальність. У результаті я  поставила підпис невідомо під чим, — каже черкащанка— В Туреччину я приїхала ще з двома дівчатами. З аеропорту нас забрала машина, привезла у двоповерховий будинок. Поряд не було нічого “туристичного”, це одразу здалось підозрілим.


Жінки зустрілися з роботодавцем — чоловіком 45-50 років — через кілька годин.

– Він прийшов до нас у кімнату і сказав ламаним російським, що потрібні наші паспорти, щоб зробити медичні книжки. Ми віддали документи, а вже ввечері прийшли двоє чоловіків, яких, як виявилось пізніше, потрібно було “обслужити”.  Спочатку ми подумали, що маємо працювати офіціантками. Першою до них вийшла одна з дівчат, з якими я приїхала. Через хвилин 15 вона почала кричати, що не повія, — згадує Катя.

Коли дівчина повернулася в кімнату, розповіла, що один із чоловіків почав її непристойно чіпати.

– Потім у кімнату прийшов роботодавець і почав кричати, що він втрачає гроші і ми повинні виконувати свої обов’язки. Жодні пояснення він не сприймав, — розповідає черкащанка.

Коли ж дівчата вирішили забрати паспорти, той відмовився їх віддавати й почав вимагати гроші за “бракованих працівників”.

– Хтось із дівчат закричав, що викликає поліцію, і тільки тоді нам в обличчя кинули документи. Ми почали збирати речі, але нас насильно випхали з будинку, а сумки навздогін викинули з вікна,  згадує Катя.

Одна з українок написала своєму знайомому, який забрав дівчат через кілька годин.

– Це було найстрашніше, що я переживала. Ми були самі, в незнайомому місті, поряд якесь кафе, в якому хтось кричав. Якби не знайомий Насті (ред. – одна з дівчат), то не знаю, що б ми робили. Він нам замовив квитки і того ж тижня ми повернулися в Україну, — каже Катя.

Після того дівчина не їздила за кордон працювати. У поліцію Катерина не зверталася — зізнається, що їй було соромно розповідати цю історію.

“Чоловіків виганяли на вулицю без житла й роботи — щоб вони “бомжували”

Черкащанка Марія розповідає, що шахраї обманули її чоловіка, який шукав роботу за кордоном.

– Чоловік звернувся до черкаської фірми, яка надає необхідні для виїзду документи — візи та запрошення — і пропонує вакансії. Заплатив кошти і йому пообіцяли, що за місяць усе оформлять. А щоб побути з родиною до від’їзду, звільнився з роботи, — згадує Марія.

Однак через місяць документи так і не були готові. Їх довелося чекати аж три місяці, під час яких чоловік Марії лишався вимушено безробітним.

– Коли візу все-таки відкрили, чоловікові навіть не сказали, де він проходитиме обсервацію — за цю інформацію довелося платити додатково, — згадує жінка.  Разом з ним там були ще 8 чоловіків і, як виявилось, усі вони приїхали на одну й ту саму вакансію.

Марія згадує: через деякий час з’ясувалося, що фірма видає протерміновані запрошення на роботу.

– Приїжджаєте ви на роботу, за пошук якої заплатили гроші, а вам кажуть, що місце зайняте — працівника знайшли ще два місяці тому, — пригадує Марія. — Люди просто опинялися на вулиці “бомжами”, бо їх виганяли з будинків через те, що не мали роботи.

Чоловікові Марії довелося шукати роботу самостійно. Однак коли він її знайшов і скасував запрошення від черкаської фірми, агенти почали їм погрожувати.

– Нам телефонував той чоловік, який робив документи, і вимагав платити 400 злотих штрафу. Ми відмовилися і після цього пішли погрози — він казав, що чоловіка “знайдуть хлопці”, які точно змусять платити. Але ми перестали відповідати на дзвінки і з часом погрози припинилися, — згадує черкащанка.

“Мене хотіли обдурити на всю зарплату – “працюй, дівчинко, безкоштовно” 

Черкащанку Катерину Нечаєву шахраї обманювали двічі — в Росії та Польщі.

– Перший мій заробіток був у 18 років у Росії — ще до початку війни. Заселили у квартиру, обіцяли високу платню — за роботу продавцем у магазині, в якому не було ні касового апарату, ні комп’ютера — лише зошит і калькулятор, — згадує черкащанка.

Роботодавці забрали її паспорт, а також документи інших дівчат-змінниць.

– Коли ми з дівчатами вперше виїхали в місто, то були без документів. На нас звернули увагу поліцейські. По говору зрозуміли, що ми приїжджі. Довелося платити штраф за відсутність документів, але “на руки”. Ми розповіли про це роботодавиці й вона пообіцяла наступного разу давати документи. Але ніхто їх так і не віддав, – каже Катерина.

Коли дівчина працювала, весь обіг грошей і товарів записувала у зошит. Однак наприкінці терміну роботи власниця магазину забрала його “на перевірку” і віддала через два тижні — переписаний. За її підрахунками, у касі була нестача — 120 тисяч рублів. Ці збитки мала відшкодувати Катерина.

– Це була вся моя зарплата за період роботи. Я зрозуміла, що вона вимагатиме з мене ці гроші і в результаті вийде, що я працювала безкоштовно. Довелося обманом забирати паспорт і тікати звідти, – розповідає черкащанка. – Але коли приїхала на вокзал, мене вже чекали “роботодавці”. Я декілька днів тинялася Москвою, щоб від мене відчепилися і я змогла поїхати додому.

Наступного разу на закордонні заробітки черкащанка з коханим поїхала у Польщу в 2016 році. Невдовзі після прибуття за кордон їх звільнили. Фірма, яка мала надалі працевлаштувати пару, пообіцяла знайти іншу роботу. Однак більше їм нічого не запропонували. Катерині з хлопцем довелося шукати роботу самостійно. Коли знайшли – у них забрали паспорти “щоб зробити документи”.

– Я була проти, бо вже переживала схожу ситуацію. Але хлопець про це не знав і віддав паспорти “роботодавцю”. Нам обіцяли їх повернути за кілька годин, але очікувано документи не віддали. Зате нас перевели на іншу роботу – на завод із фарбою. У мене почалася алергія і ми вирішили знайти іншу роботу. Попросили повернути документи. А нам сказали, що ми в них жили два дні, тому ще й гроші винні, – розповідає Катерина.

Окрім плати за житло з пари вимагали грошову компенсацію за “втрату працівників”.

Врешті-решт роботу пара знайшла через знайомих – Катерина пішла працювала в ресторан офіціанткою і за чотири роки стала адміністратором.

“Тут зовсім інше життя – і ставлення до людей, і рівень заробітку”

Черкасець Володимир Гаврюшенко, який працює в Польщі налагоджувачем техніки, пояснює: шахраї – це зазвичай нелегали. Вартість їхніх послуг менша, ніж у великих офіційних компаніях і вони часто лишають людей без грошей і роботи.

– Коли я вперше приїхав закордон, виготовляв подушки безпеки в машини, отримував 12 злотих за годину. Декілька років – це була хороша платня. Я витрачав гроші на оплату квартири, продуктів і в мене ще лишалася значна сума. Раніше хотів просто заробити грошей на життя в Україні, але тепер купуватиму квартиру в Польщі, – каже Володимир.

Черкащанин зізнається, що бажання жити в Україні зникло після роботи закордоном.

– Коли я вийшов з автобуса вдома, побачив настільки бідних і змучених людей, що стало неприємно. Раніше не помічав стільки людей, які “тягнуть руки” і просять на хліб, – обурюється Володимир. – Але найгірше – це менталітет. Коли таксисти побачили, що я приїхав із Польщі, пропонували підвезти 3 кілометри за 500 гривень.

Порівнює Володимир і рівень закордонного медобслуговування. Чоловікові в Польщі робили операцію, яка була зроблена безкоштовно – по страховці. Крім того, на заводі, де працював, дали лікарняний на 40 діб і весь час нараховували зарплату.

“Якщо за кордоном робочого будуть обманювати, то підприємство можуть закрити”

Черкасець Павло Приймак вперше поїхав на заробітки в Данію, на теплиці. Найбільше його здивувала прозорість нарахування зарплати.

– Непорозумінь по виплатах не було. Наприкінці робочого дня я вводив дані: де і скільки працював. А переді мною щодня звітували, скільки годин я відпрацював, яку платню отримаю, скільки податків сплачу. З цим закордоном дуже суворо: якщо робочого будуть обманювати, то роботодавець сплатить великий штраф або підприємство закриють, – пояснює черкащанин.

Наразі Павло їхатиме за кордон на роботу вже вшосте і запевняє, що для себе відкрив зовсім інший рівень життя, ніж в Україні.

– Після прожитого я розумію, наскільки відстала у нас країна в плані будівництва доріг, ставлення до людей, виплати зарплат. Я шокований, наскільки закордоном все краще, ніж в Україні, – зізнається черкасець.

Автор Аліна Євич

Реклама

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x