Слінгодвієчниця

Коли мене запрошують на зустріч слінгомам, я відмовляюсь, бо мені соромно. Кажу: «Та яка з мене слінгомама? Так, пародія». Але все ж.
Ще коли ходила при Надії (у нас цей вислів має подвійне значення), натхненна прикладом друзів Тані і Любчика, а також книжкою Сірсів, яку мені позичила Іра, я була впевнена, що носитиму дитину в слінгу. Тому я навіть не вибирала візочки, і навіть цін на них не знала.

Надійка народилася через кесарів розтин. Перше питання до свого лікаря я поставила про слінг: «Коли ж можна буде? Не раніше, ніж через два місяці, відповів він. Що тих два місяці, подумала я і почала гуляти з Надійкою, несучи її в конверті на руках. Гуляла, поки руки не стомлювались.
А тоді Надійкина хрещена підігнала нам візочок. Бабуся зраділа: це для бабусь і дідусів своєрідний ритуал — гуляти з візочком. Мені здається, що якби не візочки, то бабусі й дідусі не так би й онуків чекали))) І пішли ми гуляти з Надійкою у візочку. Гуляти могли довго — вона засинала, щойно виходили з квартири, і прокидалась уже вдома. Гуляючи з нею, я могла відволіктись від чотирьох стін, мріяти, планувати, думати. Головне було при цьому — відвоювати право погуляти з візочком самій. А це було непросто — третій поверх без ліфта і лікар, який суворо забороняв тягати той візочок самотужки. Частіше мене лишали вдома, аби я «відпочила» (перемила посуд, наварила їсти, попрацювала, помила голову, прибрала, попрала, попрасувала, збігала в магазин чи у справах). Так я по кілька діб не виходила з дому. Хоча мені здається, що гуляти має саме мама, щоб не відриватись від світу. Ну то таке.

Коли вже могла сама вивозити візочок − насолоджувалась. Аж поки не засипало Черкаси снігом. І далі під\’їзду я з візочком пробратися не могла. Так і стояла під під\’їздом по пару годин, «гуляючи».
А, точно, забула про слінг. Коли через пару місяців лікар таки дав добро, ми поїхали в гості до Любчика з Танею, попрактикувались трохи, взяли парочку слінгів — і натхненні поїхали додому. Але я полінувалась запросити слінгоконсультанта, аби мені розказали кваліфіковано, що і як. Слінг я наче й намотувала правильно, але Надійці то зовсім не подобалось. Моя спокійна дитина плакала. Я мільйон разів дивилась навчальне відео. Але що горохом об землю. Ми повернули слінги і ¬в візочок. І тільки снігопад змусив мене повернутись до цієї ідеї. Через незнання я купила май-слінг одної вітчизняної фірми — бо «красивий». І слінгокуртку. І слінгонамисто. І все б нічого, але більше 15 хвилин дитина в ньому не сиділа. І тим паче не спала. Вже через кілька місяців я зрозуміла, що то просто май-слінг був неякісний. Надійці вже був майже рік і я придбала слінгорюкзак. І зрозуміла, що дитина там може не тільки пересуватись, а й навіть спати. Бо купувала уже з усією серйозністю.

Від візочка ми відмовились у сім місяців. Коли Надійка почала з нього вилазити. Я з ностальгією згадую ті дні, коли могла годинами гуляти на свіжому повітрі і приводити думки до ладу. Але слінг — це відчинені двері всіх закладів, куди хочеш прийти, це можливість безперешкодно пересуватись у громадському транспорті, це вільні руки в магазині і ще багато плюсів. Із мінусів — в ожеледь страшно впасти разом із дитиною, треба вчитися обходити перешкоди на дорогах, бо за малюком не все видно, ви не можете нагнутись, щоб, приміром, зав\’язати шнурки. Ну і бабусі і дідусі позбавлені їхнього законного права гуляти з візочком. Але для мене головне — дитина може бути з мамою всюди, отримуючи неоціненний життєвий досвід та мамину любов 24\\7. І мене це влаштовує.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x