Іноді любов і відданість наших чотирилапих друзів вражає й зачаровує. Аби не розлучатися з господарем і рідною домівкою, вони ладні долати тисячі кілометрів, роками блукаючи далекими світами. Переживати тисячі випробувань, боротися з надважкими перешкодами, але повертатися.

Читайте дивовижні історії про те, як домашні улюбленці знаходили шлях додому, попри все…

Ірландський тер’єр Принц
Відстань: невідома.
Скільки був відсутній: невідомо.

У 1914 році рядового Джеймса Брауна з Стаффордшира (Велика Британія) призвали на фронт. Браун опинився в одному з перших полків, відправлених до Франції на війну. Вдома йому довелося покинути свого улюбленця Принца. Незважаючи на те, що Принца залишили на піклування сім’ї, а не незнайомих людей, пес все одно так сумував за своїм господарем, що одного разу зник.

Дружина Брауна написала чоловікові про це в листі, але повідомлення надійшло надто пізно: незадовго до приходу пошти Принц і Джеймс возз’єдналися. Пес знайшов свого господаря у французьких окопах, перепливши протоку Ла-Манш, і був готовий битися з ним проти німців. Загін зробив Принца своїм талісманом і залишив у себе, а пес на знак вдячності виконував функцію листоноші, передаючи записки на поле бою.

Австралійська собака Софі Такер
Відстань: 10 км водою.
Скільки була відсутня: 4 місяці.

Ян Гріффіт відпочивав зі своєю сім’єю на яхті й ішов під вітрилом у шторм, коли домашня улюблениця Софі Такер випала за борт. Ян подумав, що собака потонула, втратив будь-яку надію врятувати вихованицю в такий шторм і пішов своїм курсом.

Софі Такер не лише не потонула, а й пережила чимало пригод: вона пропливла 10 км пліч-о-пліч з акулами (це було неподалік від австралійських берегів), висадилася на практично безлюдний острів і там чотири місяці полювала на диких кіз, щоб добути собі їжу. Софі виявили рейнджери, які були стурбовані тим, що кіз хтось краде і вбиває. Потім за адресною биркою тварину повернули додому.

Безпородний кіт Барсик
Відстань: 200 км.
Скільки був відсутній: 5 тижнів.

Господарі трирічного кота Барсика з Ростова-на-Дону зібралися в гості до родичів в Україну, місто Краснодон. Домашнього улюбленця вони вирішили взяти з собою, не поцікавившись, чи хоче Барсик взагалі покидати рідний дім. Барсик, прибувши в Краснодон, ледь встиг ступити на чужу землю, як моментально злякався гавкоту собак і незнайомої місцевості. Нажаханий, вирвався від господарів і втік. Та не куди-небудь, а додому, через кордон. Через п’ять тижнів Барсик опинився на порозі будинку в Ростові-на-Дону: охлялий, з легкою травмою лапки, але щасливий і задоволений собою.

Сіамський кіт Семен
Відстань: понад 2000 км.
Скільки був відсутній: 6 років.

У 1987 році сім’я мурманчан Синишиних втратила кота Семена, повертаючись із Москви. Додому прибули «осиротілими». Однак норовливий кіт не змирився з таким ходом подій: шість років поневірявся світами, але таки повернутися додому.

Випадок був настільки незвичним, що про Семена написали в мурманських газетах, зняли короткометражний фільм «Історія любові», а вже в 2012 році встановили йому пам’ятник. Тепер сумний бронзовий кіт із вузликом сидить на лавці біля Семенівського озера в Мурманську: кажуть, якщо його почухати за вухом і загадати бажання, воно збудеться.

Кокер-спанієль Тоні
Відстань: 400 км.
Скільки був відсутній: 5 тижнів.

У 1945 році сімейство Дулен переїхало з міста Аврора, штат Іллінойс, у містечко Іст-Лансінг, штат Мічиган. Чорного кокер-спанієля Тоні вирішили з собою не брати, а залишити у друзів у рідному місті. Тоні, не витримавши розлуки, у друзів сім’ї не затримався і через кілька днів після від’їзду господарів теж зник. Через п’ять тижнів містер Дулен, повертаючись додому з роботи, побачив скуйовдженого, брудного і худого пса, схожого на Тоні: пес виляв хвостом і радісно гавкав. Містер Дулен спочатку сумнівався в тому, що це саме його Тоні, але коли побачив адресний жетон на нашийнику, то сумнівів не залишилося – це був домашній улюбленець, якого відтоді більше ніколи не залишали і завжди возили з собою.

Метис шотландського коллі і англійської вівчарки Боббі
Відстань: 4 100 км.
Скільки був відсутній: півроку.

У 1923 році під час подорожі штатом Індіана (США) загубився дворічний пес Боббі. Господарі шукали його кілька днів, але не змогли знайти і поїхали додому, в Сілвертон, штат Орегон. Через шість місяців Боббі стояв під дверима орегонського будинку: виснажений, з пораненими лапками, що кровили. Боббі пройшов практично через півкраїни, взимку, через рівнини, гори, пустелі, болота, річки й озера, щоб бути зі своїми господарями. За підрахунками, в день йому доводилося долати близько 23 км.

Історія песика так зворушила американців, що про Боббі навіть зняли німий фільм «Поклик Заходу» і поставили кілька пам’ятників в Сілвертоні, а також на честь нього там й досі щорічно проходить дитячий парад.

Папуга Йосуке
Відстань: невідомо.
Скільки був відсутній: невідомо.
Коли японському папузі Йосуке набридло сидіти в своїй клітці, він просто вилетів з неї у віконце. Великий Токіо, втім, здався Йосуке менш затишним, ніж клітка, і дуже скоро блудний папуга захотів додому. Коли поліцейські виявили папугу на даху одного з будинків Токіо і відвезли до ветеринара, Йосуке чітко, як його вчили, назвав своє ім’я: «Мене звуть Йосуке Накамура». Більше того, він назвав адресу, а потім виконав кілька радісних пісень, додавши до цього прохання відвезти його додому.

Сім’я, коли їм повернули пухнастого мандрівника, була дуже задоволена: не дарма два роки вони витратили на те, щоб навчити Йосуке таким важливим словам.

Домашня безпородна кішка Емілі
Відстань: 7 300 км.
Скільки була відсутньою: невідомо.

Леслі і Донні Макеліні з Епплтауна, Вісконсін, одного дня виявили, що їх однорічна кішка Емілі зникла. Як потім з’ясувалося, Емілі випадково під час прогулянки заскочила в контейнер із макулатурою, який стояв у кузові вантажівки, що їхала до Чикаго, щоб звідти вирушити до Бельгії, а потім до Франції. Там-то Емілі й виявили працівники паперово-переробної фабрики, виснажену, голодну й знемагаючу від спраги. На щастя, в Емілі був нашийник із адресною биркою, і її швидко повернули додому, відправивши найближчим літаком.

Джек-рассел-тер’єр Джарвіс
Відстань: невідомо, але скористався поромом.
Скільки був відсутній: 2 дні.

Господиня непосидючого джек-рассела Джарвіса загубила його, коли песик рвонув за пташкою в кущі, поки вона з дворічною онукою гуляла по парку в Корнуоллі. Обидві шукали й гукали Джарвіса, але безрезультатно, тому додому їм довелося повертатися без собаки.

Дорогою жінка розвісила оголошення, і на одне відгукнулася жінка, яка зателефонувала і повідомила, що Джарвіса бачили на поромі з Корнуолла в Плімут. Не встигли господарі повісити трубку, як виявили Джарвіса, який спокійнісінько чимчикував додому з порома.

Чому це відбувається?
Марк Бекофф, біхевіорист-еколог з Університету Колорадо, не може пояснити це явище: «Домашніх тварин ніколи не досліджували на предмет їх навігації в просторі. Інша справа мігруючі види: птахи, черепахи, комахи. Так, ми точно знаємо, що вони знаходять шлях додому за сонцем, орієнтуються по магнітному полюсу Землі, а також використовують нюхові сигнали».

Доктор Бредшоу з Кембриджського університету, передбачає: той факт, що найчастіше додому знаходять дорогу собаки, можна пояснити їх спорідненістю з вовками, а ті орієнтуються на місцевості за допомогою магнітних сигналів. Кішки, навпаки, дуже добре чують запах, навіть за багато кілометрів, і йдуть до нього, зрізуючи відстані.

Університет Джорджії в 2011 році провів нове дослідження, що дозволяє побачити таємне життя кішки. 55 домашнім улюбленицям на нашийниках закріпили маленькі камери, які знімали, що кішка бачила і куди вона ходила. Зокрема, з’ясувалося, що деякі кішки живуть на два будинки (про що їх господарі не підозрюють): в одному вони отримують їжу, а в іншому, скажімо, любов і ласку.