Михайло Калініченко: «Я навчився любити людей»

Михайло Калініченко: «Я навчився любити людей»

Михайло Михайлович Калініченко – директор філії ПАТ «НСТУ» «Черкаська регіональна дирекція» (донедавна була обласною телерадіокомпанією «Рось»). Один із головних медійників області напередодні свого 60-річного ювілею розповів нам про те, як важливо вміти навчатися у колективу, яким керуєш, про цінність родини і про мудрість українських геніїв.

Народився і виріс майбутній керівник у селі Маслівка Миронівського району Київської області. Охоче займався спортом, тож отримав фах учителя фізкультури у Черкаському державному педагогічному інституті (нині ЧНУ ім. Богдана Хмельницького). Однак особливості здоров’я стали перепоною на шляху до кар’єри професійного спортсмена.
Батько молодого фізкультурника, ветеран війни, працював керівником сільськогосподарського товариства, тому вбачав у синові продовжувача своєї справи. Тож після того, як зі спортом не склалося, молодий Калініченко вивчився на агронома в Уманському сільськогосподарському інституті. Потому викладав анатомію в медучилищі, і, будучи комсомольцем, працював із молоддю.

Навчатися у підлеглих
Десять років Михайло Михайлович працював на різних посадах у Черкаській обласній державній адміністрації, зокрема на посаді керівника начальника інформаційно-аналітичного відділу. А з 1998 року обійняв посаду директора обласної телерадіокомпанії «Рось».
– Найголовніше для мене в роботі – те, що я очолюю інтелектуальний колектив. З яким цікаво неймовірно. Це люди особливої крові, особливих осмислень. Щоб адаптуватися до журналістики, я, по-перше, закінчив університет (у 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де згодом викладав – авт.), а по-друге, я майже щодня вів програму. Адже керівник має бути професійною людиною, щоб розуміти, що вимагати від колективу, – розповідає Михайло Калініченко.
За більше ніж 20 років Михайлу Михайловичу довелося пройти через різні конфліктні ситуації із керівництвом області. Кожна зміна на владних посадах мала своє бачення роботи державного ЗМІ.
– Влада вважала, що телерадіокомпанія – це їхній інформаційний ресурс, тож ми маємо їх славити. Я намагався пояснити, що телебачення і радіо – це дзеркало, яке має відображати реальність, не спотворюючи її. Якщо комусь не подобається те, що він бачить у дзеркалі, треба змінюватися, а не намагатися виправити дзеркало. На жаль, це не всі розуміли, – розповідає Михайло Михайлович.

Найцінніше – родина
Михайло Калініченко має щасливу і дружну сім’ю. І з віком, зізнається, родинний затишок і підтримку починає цінувати все більше. Двоє синів, як і батько, працюють у медійній сфері. Старший, Богдан, працював на «5 каналі», нині поринув у наукову діяльність. Молодший, Дмитро – майстер спорту з великого тенісу, працює прес-секретарем в обласній міграційній службі. Михайло Михайлович розповідає, що, коли діти були малими, попри напружений робочий графік, намагався максимально присвячувати вільний час спілкуванню з ними. Хоча зараз, коли вони вже дорослі і мають своїх дітей, усвідомлює, що цього було замало.
За підтримку у критичних ситуаціях, щирі поради Михайло Михайлович любить і цінує свою дружину Олену.
– Вона створила гармонію в родині. Основні клопоти з дітьми вона взяла на себе. І завжди вміла збалансувати мій жорсткий, принциповий характер, щоб уладнати стосунки, – каже Михайло Калініченко.

Поет і дослідник словесної мудрості
Окрім родини і кар’єри, важливою частиною життя Михайла Калініченка стала творчість. У його доробку такі книги, як «Узурпатор, або Майдан на крові», «Оголений нерв», «Влада громадянського суспільства». Остання – філософська поема «Виображення», присвячена життю і творчості Григорія Сковороди.
– Для мене це людина-взірець. Його не спіймали ніякі спокуси. Ходив між людей і щодня осмислював життя, яке спостерігав, – говорить директор.
Для Михайла Михайловича головним натхненником і життєвим орієнтиром став Великий Кобзар Тарас Шевченко.
– Мені треба йти до нього дуже довго, для того, щоб кожне слово його зрозуміти, кожну думку. Він єдиний зрозумів код українства як такого. Увібрав біль української нації і виплеснув її, – ділиться думками пан Калініченко.
Зараз Відмінник освіти України, Заслужений журналіст України, кандидат наук, лауреат багатьох всеукраїнських відзнак і премій визнає, що головне його досягнення в житті – духовне прозріння.
– Найбільше моє досягнення в тому, що я навчився любити людей. Чим більше живеш, тим більше розумієш, що головне – це людина. Проблема влади на всіх рівнях в тому, що вона не розуміє людей і не намагається цього зробити. Істина – в людині. Треба дивитися і на себе, і на інших, щоб творити міцну і справедливу державу, – вважає Михайло Калініченко.

Олеся Безпалова

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x