Для Ганни Чепурди викладацька діяльність є можливістю постійно розвиватися, рухатися вперед та долучатися до різноманітних проєктів. Вона ще з дитинства знала, що стане науковцем, тож завжди мала чіткий план досягнення цілей. Нині Ганна Миколаївна – завідувачка кафедри туризму та готельно-ресторанної справи Черкаського державного технологічного університету, докторка історичних наук, професорка. У межах проєкту «Портрет науковця» викладачка розповіла про наукові роботи та досягнення, ідеальних студентів, туристичні маршрути Черкащини та плани на майбутнє.

 

− Ганно Миколаївно, розкажіть, коли зрозуміли, що хочете займатися науковою діяльністю?

− Я достеменно знала, що займатимусь науковою діяльністю ще з самого дитинства, попри те, що, можливо, працюватиму і в інших сферах, адже я з родини науковців. І я чітко розуміла, чого хочу від життя та кар’єри, і як її будуватиму. Тобто в мене завжди був план на кожен етап професійної діяльності. Я хотіла отримати науковий ступінь доктора наук, що є найвищим можливим науковим ступенем, до 35 років, і я цього досягла, власне, як і отримання вченого звання професора.

 

− Хто був вашим наставником, зіграв важливу роль у науковій роботі?

− Мені пощастило бути у двох наукових школах. Я завжди цікавилась історією мистецтва, антикваріатом, літературою, тож перше моє дисертаційне дослідження було присвячене історії літератури. Моїм науковим керівником був Валерій Кирилович Шпак – непересічна яскрава особистість.

Пізніше, коли практична робота в туристичній галузі перейшла і в академічні пошуки, найбільше мене турбувала проблема екологічно безпечного використання рекреаційних ресурсів, адже ця діяльність супроводжується природоперетворювальними заходами.

У сучасних умовах проблема охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів стає все більш нагальною. Тому важливого значення набуло поглиблене, об’єктивне вивчення й неупереджений аналіз як позитивних, так і негативних аспектів історичного досвіду створення та функціонування меліоративних систем, водогосподарських об’єктів і гідроелектростанцій, більшість із яких діють в Україні й сьогодні. Окрім цього, із часом усе помітнішими стають їхні негативні наслідки, передусім згубний вплив на довкілля. І наразі це створює проблему для розвитку рекреаційної діяльності.

Із пошуком джерельної бази, фактологічним матеріалом мені допомагав науковий консультант – проректор із гуманітарно-виховних питань нашого університету, відомий краєзнавець, доктор історичних наук, професор Валентин Миколайович Лазуренко, близький друг нашої кафедри, який завжди нас підтримує, за що я йому безмежно вдячна.

 

− Чому обрали саме туризм та готельно-ресторанну справу?

− Усе почалося з подорожі. Багато подорожуючи, спочатку з родиною, потім переважно самостійно, оцінювала кожну поїздку. Зосереджувалась на думці, що хотіла би змінити, наприклад, у програмі подорожі або обрати інший готельний ланцюг, або як зробити подорож більш комфортною тощо. Це і привело мене до професійної туристичної діяльності, я заснувала своє туристичне підприємство. У колі колег-практиків галузі знайшла колектив однодумців – людей, які розуміють потреби ринку і на яких фахівців є попит. Тож ми заснували спеціальності «Туризм» та «Готельно-ресторанна справа» в ЧДТУ і розвиваємо їх.

 

 

− Що вас приваблює у викладацькій діяльності?

− Найбільше приваблює живе спілкування зі студентами, обмін думками, ідеями. Коли працюєш зі студентами, постійно навчаєшся, не припиняєш удосконалюватися. Не менш цікавий досвід – участь у конференціях та наукових заходах. Викладацька робота є рушійною силою для постійного інтелектуального розвитку, змушує «тримати себе у формі», як розумовій, так і фізичній.

 

 

− Які труднощі найчастіше виникають у вашій роботі?

− Мабуть, це більше стосується організації іміджевих заходів, адже саме наша кафедра проводить їх найбільше. Оскільки кафедра туризму та готельно-ресторанної справи бере активну участь в організації та проведенні міських і регіональних фестивалів, координувати роботу учасників завжди непросто.

 

 

Зокрема, за сприяння колективу кафедри було започатковано проведення таких фестивалів у місті та області:

фестиваль «Полуниця – насолода смаку» – з 2013 року;

фестиваль борщу – з 2013 року;

фестиваль «Багата кутя» – з 2014 року;

фестиваль «Покрова на Чигиринщині» – з 2014 року;

фестиваль «Черкаська смакота» – з 2015 року;

фестиваль «KAVAFEST» – з 2015 року;

фестиваль «Писанковий рай» – з 2016 року;

фестиваль «Масниця» – з 2017 року;

фестиваль «Народ героїв» – з 2018 року;

фестиваль-конкурс «Європейський туризм на мапі Черкащини» – з 2018 року.

 

Також ми беремо активну участь в організації та проведенні творчих і благодійних заходів міста й області:

свято «Країна дитинства» – с. Мошни;

свята  «В гостях у Миколая» – м. Черкаси;

заходів до Дня святого Миколая – с. Мошни;

фестиваль «Святого Миколая» – м. Чигирин;

Дні вшанування героїв Холодного Яру;

міські новорічно-різдвяні свята;

заходи до Дня прапора та Дня незалежності;

фестиваль-конкурс юнацької творчості «Крила».

 

 

− Яким, на вашу думку, має бути ідеальний студент?

− Туристичний напрям, індустрія гостинності в цілому об’єднують багато різних галузей, тому наша діяльність як викладачів кафедри спрямована на те, щоб сформувати всебічно розвинену й гармонійну особистість. Студенти цих спеціальностей мають володіти низкою навичок та професійних теоретичних знань: із ресторанних технологій, організації готельного господарства, економічними науковими знаннями, мають цікавитись соціокультурним  світовим простором, професійно розвиватись та навчатись протягом усього життя. Наші студенти вже є нашими колегами, які працюють у галузі, починаючи зі студентських років. Ми від початку будуємо наші відносини саме так. Багато наших випускників, які працюють на керівних посадах в інших країнах, допомагають викладачам та студентам із програмами та організацією професійних стажувань.

 

− Ви – головний редактор наукового журналу «Інновації та технології в сфері послуг і харчування», розкажіть про специфіку цього видання.

 

 

− Як друкований засіб масової інформації журнал зареєстрували наприкінці 2019 року. Фактично робота над ним почалася у 2020-му. У журналі висвітлюються актуальні питання розвитку туристсько-рекреаційної сфери та готельно-ресторанного бізнесу, екологічно безпечного використання рекреаційних ресурсів, проблем здорового харчування суспільства та новітніх технологій у харчовій промисловості. Проблематика наукового журналу кореспондує із тематикою наукових і прикладних досліджень університету соціально-економічного спрямування. Підготовку і випуск журналу здійснюємо в тісній співпраці з науковцями різних регіонів України та колегами із європейських країн.

 

− Над чим працюєте зараз, які є плани?

− На сьогодні разом із колегами займаємося розробкою пішохідних, вело- та кінних маршрутів Черкащиною, зокрема Мошногір’ям. Це може стати перспективним напрямом на туристичній мапі України. На початку квітня мала зустріч із представниками Черкаської районної ради та місцевої громади щодо можливості встановлення туристичних знаків та зон відпочинку на маршруті Мошногородищенським садибним парком, створення інформаційних стендів для цього маршруту, проєктної документації. Незабаром відбудеться публічна презентація маршруту. Цією дестинацією нарешті зацікавилась громадськість. Адже раніше ми розвивали сільський зелений туризм у цьому районі, члени нашої кафедри є піонерами цього напряму.

 

 

Наразі є інтерес органів державної влади та інших освітніх установ до розробки таких історико-культурних проєктів. І якщо справді завдяки підтримці очільника Черкаської ОДА та наших колег удасться додати об’єкт спадщини В. Городецького (с. Мошни) в державну програму «Велика реставрація», про що було заявлено раніше, а з нашого боку – зробити дієвим цей туристичний маршрут, то наш регіон отримає унікальну можливість для розвитку нової туристичної дестинації і співпраці як освітніх закладів, громадських установ, так і державно-приватного партнерства. Наша кафедра також завжди долучається до Програми розвитку туризму Черкаської області щодо формування позитивного іміджу регіону, заходів із розбудови туристичної інфраструктури.

 

 

− Якими досягненнями ви пишаєтеся?

− Найбільшим своїм досягненням на цьому етапі вважаю здобуття наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора. Маю декілька монографій, але найбільш значуща – «Великий план перетворення природи на теренах України (1948–1965 рр.)», у якій висвітлено як позитивні, так і негативні наслідки десятилітніх спроб реалізації в Україні «Великого плану перетворення природи», подано комплексний аналіз широкого кола чинників: політичних, економічних, природно-кліматичних, які так чи інакше пов’язані з розробкою та реалізацією цілої низки масштабних проектів, об’єднаних єдиною метою, – пом’якшити негативний вплив руйнівних природних явищ на господарство країни. На сучасному етапі розвитку Української держави проблема охорони природи й екологічної безпеки перебувають у центрі уваги суспільства, що зумовлено гостротою екологічної ситуації в Україні останніх десятиліть, а також планетарними масштабами проблеми. Особливо актуальними є такі її аспекти, як техногенне навантаження на навколишнє середовище і боротьба з посухою, суховіями та іншими негативними природно-кліматичними явищами. У цьому контексті особливого значення набуває всебічне дослідження українського суспільства в боротьбі з руйнівним впливом посух і переосмислення на нових методологічних засадах українського виміру історії розроблення й реалізації масштабних природоперетворювальних проектів та їх соціально-екологічних впливів, адже негативні наслідки реалізації закладеної в сталінському «плані перетворення природи» ідеологізованої концепції гігантоманії та ігнорування законів природи призвели до того, що сучасне суспільство балансує на критичному порозі екостабільності.

 

 

 

Ця книга стимулювала інших науковців до подальших досліджень у цьому напрямі, і наразі є дисертаційні роботи, присвячені процесам комплексної трансформації українського Придніпров’я в контексті гідроенергетичного освоєння Дніпра кінця ХІХ ст. – 1980-х рр.; соціокультурним перетворенням Наддніпрянщини в міграційно-демографічній, архітектурно-будівельній, культурно-ландшафтній, пам’ятко-охоронній сферах, які я мала честь опонувати. Зараз працюю над комплексним дослідженням – розділом у монографії, що стосується соціальних процесів в українському суспільстві другої половини ХХ століття.