Інклюзивне навчання на Черкащині організоване в 174 школах. У них функціонує 385 класів з інклюзією для дітей з особливими освітніми потребами. Про це повідомили в Управлінні державної служби якості освіти в Черкаській області.

Діти з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх школах можуть навчатися у двох форматах: спеціальних та інклюзивних класах. Відповідно до закону про повну загальну середню освіту, директор школи зобов’язаний відкрити інклюзивний клас, якщо до закладу звернулися батьки дитини з інвалідністю. Спеціальний клас створюють, коли є група дітей за погодженням із департаментом освіти.

«Успішний кейс»: освітні послуги в інклюзивних класах Черкас

Інклюзивні класи в черкаській загальноосвітній школі №32 функціонують із 2012 року. Як розповідає директорка установи Ірина Овчаренко, для дітей з особливими освітніми потребами створили спеціальні умови.

– У 2012 році досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами не було, тому давалося все доволі складно. Додаткове навантаження лягло на плечі вчителів, адже довелося готувати завдання різного рівня, з урахуванням нозологій учнів, – зауважила директорка.

У школі зараз навчається 10 дітей з особливими освітніми потребами у вісьмох інклюзивних класах. Також є чотири спеціальні класи для дітей із тяжкими порушеннями мовлення.

– Коли ми розпочали створювати інклюзивні класи, виникло питання: як працювати з цими дітьми? У 2012 році не виділяли кошти на придбання різноманітних матеріалів, тому доводилося щось придумувати та працювати самостійно, – сказала Ірина Овчаренко.

Директорка розповідає, що завдяки дружній команді та ініціативності практичної психологині Ірини Щур спільно вдалося обладнати сенсорно-ресурсну кімнату, а також медіатеку. У цих кабінетах займаються діти з особливими освітніми потребами, які навчаються як в інклюзивних, так і в спеціальних класах.

У ЗОШ №32 є два входи до навчального закладу, обладнанні пандусами. На першому поверсі школи є спеціальний туалет для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Вони зроблені згідно із стандартами.

– Досить добре, що зараз держава звернула увагу на інклюзивну освіту. Учителі, які працюють в інклюзивних класах, отримують 20% доплати. Також працює асистент, який є помічником для дитини та вчителя під час заняття. Окрім того, з дітками проводять корекційні заняття. У нас є логопед, практичний психолог, також ми запрошуємо на окремі заняття дефектолога, сурдопедагога, тифлопедагога. У нас навчаються діти з різними нозологіями: із тяжким порушенням мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушенням зору, слуху, а також опорно-рухового апарату. Нам вдається задовільними освітні потреби всіх, – сказала Ірина Овчаренко.

«Трикутник взаємодії»: як у школі співпрацюють із батьками учнів

Сенсорно-ресурсний майданчик у школі створили власноруч. Адміністрація школи спільно із психологом розробили спеціальні панелі, спрямовані на розвиток різних здібностей. За словами практичної психологині Ірини Щур, усілякі творчі панелі сприяють налагодженню комунікації між дітьми, а також розвитку мовленнєвих здібностей.

– У нашій школі діє принцип «трикутник взаємодії»: «батьки-школа-учні». Для нас дуже важливо не тільки озвучувати проблеми, із якими стикаємося під час навчального процесу, але й вислухати бік батьків. Ми намагаємося мирно та конструктивно вирішувати питання, що виникають, та знаходити точки опору, що сприятимуть розвитку дитини. Адже у центр ми ставимо інтереси учня, а не потреби батьків. Тому проводимо різного типу засідання і ділимося думками та баченнями щодо того чи того питання одне з одним, – сказала Ірина Щур.

У школі за всіма стандартами обладнаний логопедичний кабінет. Наявна матеріальна база та дібрані спеціальні дидактичні ігри, спрямовані на розвиток дрібної моторики, мовленнєвого дихання та мовлення.

Як розповідає учителька-логопед Олена Маляренко, завданням цього кабінету є корекція мовлення дитини.

– Дидактичні ігри потрібні для того, щоб дитина могла правильно висловлювати думки та формулювати речення. Ми використовуємо різні завдання для того, щоб дітки з цікавістю й азартом могли попрацювати й показати те, на що здібні. Розвиваючи дрібну моторику, працюючи над зв’язним мовленням, ми займаємося формуванням лексико-граматичного та фонетичного боку мовлення, – зауважила Олена Маляренко.

Учителька розповідає, що під час занять із дітьми використовують різні ігри:

– Під час уроків ми використовуємо різні дидактичні ігри, які дітки використовують: «Палички Кюізенера», «Логічні блоки Дієниша», гімнастику для мозку, пісочну й арт-терапію.

Чинники, що впливають на ефективне інклюзивне навчання

У закладі намагаються дотримуватися співпраці між батьками, вчителями та корекційними педагогами. Посередником між учителем і дитиною є асистент, який частково корегує навчальну програму.

Асистентка вчителя Надія Вижичаніна зазначила, що основною її роботою є забезпечення особисто-орієнтованого спрямування освітнього процесу.

– Зараз я працюю з дітками із затримками психічного розвитку. Я асистую вчителю під час уроку, допомагаю адаптувати навчальний матеріал під особливості учнів з урахуванням їхніх навчальних можливостей: уваги та пам’яті. Також я виготовляю індивідуальні завдання-картки, перед тим обговорюючи це із вчителем, тому що певні рівні компетенції діти мають засвоїти, – сказала асистентка та додала, що плідно працює як з учителями, так і батьками.

Асистентка розповідає, що батьків учнів зацікавлені в тому, щоб дитина була адаптована, соціалізована та здобула відповідні знання. Тому в будь-який момент вони телефонують і з’ясовують те, що їм не зрозуміло. Особливо плідна співпраця була під час дистанційного навчання.

– Основним моїм обов’язком є також комунікація нашої школи з батьками. Кожного тижня я зустрічаюся з ними, ми обговорюємо успіхи або певні проблеми, прогалини в знаннях та способи, як можна «наздогнати» якісь теми. Намагаюсь докласти максимум зусиль, аби наша праця була ефективною, – додала Надія Вижичаніна.

Мама одного з учнів інклюзивного класу Наталя Хелес розповідає, що задоволена якістю надання освітніх послуг та постійно комунікує з учителями. Саме за її ініціативи дитину віддали навчатися не в спеціальну школу, а в загальноосвітню.

– Дитина із задоволенням іде до школи, навчається в дружньому колективі, який сформувався з першого класу. Вони знають особливості моєї дитини і, що найголовніше для мене, – поважають його як особистість, – сказала мама і додала, що навчання – складний процес, але якістю надання освітніх послуг задоволені.

За словами Наталі Хелес, будь-якій дитині зараз важко дається навчання, але зі свого боку вона намагаємося вкласти і пояснити те, що син самостійно не може опанувати. Учителі теж йдуть на зустріч, постійно шукають точки дотику, щоб надати знання на тому рівні, на якому учень зможе їх засвоїти.

– Учителі йдуть на зустріч, проте не всі мають досвід спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами. Усе впроваджується з часом, і ми поступово отримуємо позитивний результат. Найважче було вчительці початкових класів: ми прийшли до школи, коли робилися перші кроки в інклюзивній освіті, – розповіла матір учня.

Також черкащанка зазначила, що найголовніше під час навчання – постійна комунікація з учителем та асистентом.

– У мого сина – порушення слуху, і, наприклад, усну інформацію на уроці української мови або якусь термінологію він не може швидко сприймати, тоді нам допомагають. Натомість добре запам’ятовує візуальний матеріал, сприймає складний текс через таблички, – додала Наталя Хелес.

Інклюзичне навчання: результати та рекомендації

Державна Служба якості освіти України провела дослідження щодо впровадження інклюзивного навчання в освітніх закладах. Мета ініціативи полягає у вивченні практик навчання дітей з особливими освітніми потребами задля покращення якості наданих послуг.

Результати дослідження показали, що якісне інклюзивне навчання залежить і від батьків учнів з особливими освітніми потребами – робота із просування інформації про раннє виявлення особливих освітніх потреб у дитини, підготовка батьків  дітей до взаємодії із школою. Чітка співпраця інклюзивних ресурсних центрів, батьків і шкіл зможе суттєво посилити якість інклюзивного навчання.

– Згідно із законом, в Україні забезпечене право кожному на отримання доступної та якісної освіти. І для того, щоб діти з урахуванням їхніх можливостей та потреб мали змогу отримати освітні послуги, потрібно створити належні умови. І коли ми говоримо про якісну школу, то, звичайно, маємо на увазі якісне інклюзивне навчання, – зауважила очільниця Управління державної служби якості освіти в Черкаській області Оксана Компанієць.

Як повідомили в Управлінні, в області спостерігають позитивну динаміку спроможності освітніх закладів забезпечувати можливості дітей з інвалідністю навчатися в інклюзивних класах.

– На сьогодні ми маємо збільшення кількості інклюзивних груп і класів, а також відповідних закладів освіти. Також можемо говорити про те, що батьки довіряють інклюзивним ресурсним центрам, – зазначила Оксана Компанієць. – Ми маємо спільне розуміння, що якісна інклюзивна освіта залежить від рівня підготовки педагогів, асистентів учителів, а також співпраці школи та батьків дітей з інвалідністю, а також інклюзивних ресурсних центрів. Водночас практики впровадження інклюзивного навчання потребують певного вдосконалення. І якраз це дослідження показало деякі проблеми, які існують.

Відповідно до результатів дослідження, інклюзивно-ресурсні центри є кращою альтернативою Психолого-медико-педагогічним консультаціям і викликають довіру в батьків. Зараз вони потребують методичної підтримки, зокрема, в умовах чинного навантаження.

– Напрацювання, що маємо в результаті дослідження, стосуються системних речей: підготовки фахівців до роботи в інклюзивних класах з дітьми з особливими освітніми потребами. Також – підвищення кваліфікації, підготовки щодо надання допомоги інклюзивним ресурсним центрам в організації їхньої роботи, напрацювання механізмів фінансування такого навчання, – сказала очільниця Управління державної служби якості освіти в Черкаській області. – У нас наявна методологія зовнішнього оцінювання роботи закладів освіти і на сьогодні актуальним і важливим питанням залишається оцінка роботи інклюзивно-ресурсних центрів. Це досить цікаве та потрібне дослідження. Інформація про нього є у відкритому доступі.

За результатами дослідження сформовано рекомендації щодо необхідних змін для підвищення якості інклюзивного навчання. Детальніше можна ознайомитися з документом тут.

*Публікацію підготовлено в межах спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства «Побудова демократичної стійкості в Україні шляхом зміцнення місцевих та регіональних ЗМІ», який фінансує Фонд Emerging Donors Challenge та Міністерство закордонних справ Естонії за рахунок коштів з розвитку співпраці.

Підготувала матеріал: Дар’я Роженкова