День святого Валентина – чи не найромантичніше свято світу. Його прихильники з нетерпінням чекають 14 лютого, щоб обмінюватися маленькими листівками у формі сердечок − валентинками. Про те, чи відзначають це свято черкасці та чи варто на ньому акцентувати стільки уваги, дізнавався власний кореспондент «Нової Доби».
Олександр Коваль, інженер із ремонту комп’ютерної техніки:
«Чи є для мене 14 лютого святом? Ні, і це не через те, що в мене зараз немає людини, з якою можна відсвяткувати. Просто на сьогодні всі цінності втрачені, не знаю як для інших, а для мене так. Взагалі, день закоханих, 8 березня – не більше, як маркетинговий хід. Це вигода для продавців – із продажу всіх цих безкорисних любовних сувенірів і бездумного знищення квітів.
Тому, для мене це просто день, коли я йду на роботу і повертаюся додому, кудись вийду увечері з дівчиною, але це нічим не відзначиться якоюсь романтикою. Тому що надумані святкові дні не змінюють моїх поглядів.
Що б я хотів отримати в подарунок? Я прибічник корисності витрачених коштів, тому подарунки ми завжди вибирали так: або я запитував, що хоче вона, або ми йдем і вибираємо все на місці. Сюрпризів я не вмію робити. Зі мною простіше: я завжди говорю, що планую купити, тому мене можна просто слухати. Для мене найкращий подарунок − книга, яку я не читав. Головне, щоб вона була підписана».
Андрій Касян, директор науково-дослідного центру ЧНУ ім. Богдана Хмельницького з вивчення пам’яток археології:
«Тут треба, очевидно розглядати це свято з кількох аспектів. Із суто релігійного погляду у православних 14 не згадується як День святого Валентина, це традиція римо-католиків. Однак навіть вони ставлять під сумнів існування історичного прототипу цього святого. Тим більше, існувало декілька святих з таким іменем та й в офіційній католицькій церкві його іменують покровителем людей, які страждають на нервові захворювання.
В цілому ж, якщо слідувати навіть легенді про римського священика Валентина, який таємно одружував солдат, то саме в цей день йому відрубали голову за наказом імператора Клавдія ІІ. Такий собі привід для святкувань.
Вважається, що День святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій, сталося це наприкінці 5. ст.
А традиція писати \”валентинки\” сягає 15 ст. коли герцог Орлеанський писав віршовані любовні послання своїй дружині з англійського полону.
Щодо подарунку навіть не задумувався. Як на мене то це свято – гарний привід молодим людям зробити якісь кроки назустріч один одному. Які б у звичайний день не наважилися. А я день закоханих проведу на роботі, напевно буду не один такий».
Інна Йоненко, студентка другого курсу Черкаського художньо-технічного коледжу:
«Звичайно, що День святого Валентина для мене є святом. Тому що це день всіх закоханих людей та пар. Для мене не важливий подарунок, для мене важлива увага мого коханого. Ну, а взагалі, мені приємно буде отримати валентинку. Хотілося б провести 14 лютого із своєю коханою людиною за романтичною вечерею при свічках. Удвох приготували б якусь страву, ну і звичайно, з’їли б її з вином. Це я мрію, насправді ж буду на навчанні.
Ольга Межерицька, домогосподарка:
«Для мене свято, бо коли є такі особливі дні − мені від того легше на душі. Хочу в подарунок отримувати розуміння та любов, а найбільше − миру. Проведу цей день вдома, а можливо піду до чоловіка на роботу і відзначатимемо разом. Йому я подарую валентинку у вигляді пряника. Нехай гризе і думає про мене».
Олег Заворотний, пенсіонер:
«Звичайно, що цей день є святом. Я закохувався ще з першого класу. Кохав і в дитячому садку, а в школі, якщо була відмінниця, то для мене це була найкрасивіша дівчина. Вважаю, найперший подарунок для будь-якої жінки це − квіти. Закохувався я разів 20, але б хотілося зустріти свою симпатію ще раз. Чим старіший, тим більше хочеться кохання».
Ірина Безшийко, студентка ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
«Раніше, коли в мене була друга половинка, то так, це було для нас свято. І не менш важливе, ніж Новий рік та інші. Дарували один одному подарунки, влаштовували романтичну вечерю. А зараз це для мене звичайний день і великого свята я не відчуваю. Планую провести цей день на роботі».
Анастасія Чорногал