До обласного військкомату підтягуються чоловіки різного віку. Кажуть, йдуть записуватись доровольцями, бо є військовозобов’язаними, а останні події змушують їх заявити про свою готовність йти боронити Батьківщину.
Розповідає власний кореспондент \”Нової Доби\”.
– Нам соромно, що ми не стояли на Майдані, що там були й загинули наші діти. Але тепер все змінилося. Тепер до справи візьмуться професіонали, – говорить один з черги біля віконця, в якому й записують добровольців. Чоловік, очевидно, має на увазі те, що він і решта, що стоять поруч, – це чоловіки, що служили в армії і мають хоча б мінімальний досвід несення служби.
У черзі дійсно чоловіки старшого віку: більшість років тридцяти-сорока, є й такі, що під п’ятдесят. Всього до півсотні людей. Але кажуть, що у списках вже більше двох сотень.
– Підійдуть ще, буде й дві тисячі, і більше. Я знаю, що хлопців з двадцять зараз їдуть зі Сміли, – говорить інший чоловік з черги.
Жінки, що здійснюють запис, заспокоюють: це ще не мобілізація:
– Ми нікого нікуди не відправляємо, це тільки попередній запис.
До добровольців підходить Олег Захаренко, заступник обласного військового комісара. Він теж просить не поширювати паніку.
– Ці люди прийшли заявити про свою готовність стати до лав армії. Але наказу про мобілізацію ще не було, тож це складання списків – попереднє. сьогодні буде засідання Верховної Ради. Будемо чекати її рішень, чекати наказу Президента про мобілізацію.
Чоловіки уточнюють, якого саме Президента має на увазі замкомісара. Почувши прізвище Турчинова, дещо заспокоюються. За словами Олега Анатолійовича, поки що дії Росії – це гра м’язами, розрахована на психологічний тиск на Україну. Тож закликає бути врівноваженими, не піддаватися на провокації. Але бути готовими варто.
Чоловіки кажуть, що готові до справжніх бойових сутичок. На провокативне нагадування про, м’яко кажучи, не найкращий стан української армії у свою чергу нагадують про сторінки історії українського козацтва.
– Знаєте, одного разу козаки своїми тілами встелили рів, аби їхні товариші могли його перейти і бити ворога. Ми теж з того козацького роду. Хай спробують, переконаються, – відгукуються чоловіки, серед яких можна помітити одного зі справжнім козацьким чубом.
Мешканці навколишніх житлових будинків здивовані величезною кількістю людей та автомобілів коло військкомату, ще й недільної пори. Почувши, в чім справа, висловлюють свою повну підтримку чоловікам й обурення діями сусідньої Росії.
