Аліна Копійко: «Важливо розуміти цінність і сенс роботи, ніж її матеріальний бік»

Аліна Копійко: «Важливо розуміти цінність і сенс роботи, ніж її матеріальний бік»

Проблем із працевлаштуванням молоді сьогодні достатньо.  Шляхи їхнього вирішення не завжди складні, а іноді навпаки – очевидні. Головна суть полягає в тому, що кожен із учасників цих відносин має усвідомлювати свою цінність і нести відповідальність за власний вибір або рішення. Своїми думками та досвідом поділилася відеомейкерка, студентка 4 курсу Копійко Аліна.

–  Коли ти вперше зацікавилася фотографією, відео?

– Уперше зацікавилася фотографією ще в шкільні часи. Тоді, власне, батьки подарували перший фотоапарат. Я почала навчатися мистецтву фотографії і, отримавши навички початківця, зрозуміла, як можу свою фантазію перетворити в реальності за допомогою фотографії. Зацікавленість справою росла з кожною наступною фотосесією. Тоді я вперше зіткнулася з проблемою, що ідей для фото більше, аніж часу для їхньої реалізації. Щоразу беручи камеру до рук, я відчувала своєрідне споріднення з технікою. Саме тоді, будучи ще школяркою, я зрозуміла, що хочу в майбутньому займатися зніманням.

– Як це захоплення перетворилося на професію?

– Це стало реальним після вступу до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на спеціальність «Журналістика». Моє сердечко покорила студія на кафедрі, де стояло багато фото- та відеотехніки, до якої мене так вабило ще з дитинства.  На перших двох курсах навіть закрадалася думка, що я не працюватиму за фахом. Це тривало доки не розпочався курс тележурналістики. Я знову взяла техніку до рук і зрозуміла, що відеопродакшн мені подобається не менше, а може, навіть і більше за процес створення фото. Сюжет за сюжетом, складно було впоратися з об‘ємом інформації від нової справи. Але те, що складно, те й цікаво.

– Які проблеми тобі довелося подолати під час пошуку роботи?

– Я не можу сказати, що відчувала якісь труднощі ззовні. Єдиною моєю проблемою було набридливе відчуття постійного браку досвіду. Я не вірила в себе і не давала навичкам розкритися. І хоча це може здаватися таким незначним, але внутрішні конфлікти завжди складніше переживати, аніж проблеми зовнішнього світу.

Якою своєю роботою ти найбільше пишаєшся?

– Складно сказати, бо кожна справа, за яку я берусь, важлива для мене. Важливо розуміти цінність і сенс роботи, ніж її матеріальний бік. Створюючи фото- та відеоконтент для Благодійного фонду «МХП», я відчувала свою участь у благодійній справі. Записуючи і готуючи до опублікування відеоінтерв’ю для «Come on Talk», розумію важливість й оригінальність виконаної роботи. Такий складник є пріоритетним для мене. Тому пишаюся кожною роботою, бо в кожну вкладаю надзвичайну кількість ресурсу та сил.

– Чому ти вирішила вступити в команду, яку реалізує студентський проект «Сome_on_Тalk»? Що ти черпаєш для себе від нього?

– Погоджуючись стати частиною команди «Come on Talk», я навіть уявлення не мала, як саме буде проходити така колаборація. Однак вона виявилася на 100 відсотків успішною. На цьому проекті я виросла й продовжую рости. Ми експериментували, пробували щось нове, надихалися професіоналами. І все це для того, аби знайти свій авторський стиль. Аналізуючи, якими ми починали, а також те, якими ми є зараз, я з упевненістю можу сказати, що це стрибок вище себе. І таких стрибків ще буде дуже багато. У цьому й полягає для мене «творчість» – нешаблонність мислення й можливостей. Ми впевнено йдемо далі, аналізуючи свої помилки і своєрідні перемоги. «Come on Talk» – Всесвіт нетворкінгу. Ми знімаємо цікавих та неординарних людей. Спілкуватися з ними, надихатися їхніми історіями –  безцінний досвід, наповнене джерело ресурсу, доступ до якого має обмежене коло осіб. Але я в ньому. Це не може не радувати.

– На твою думку, наявність вищої освіти – обов’язкова  умова для успішної самореалізації ?

– Наявність вищої освіти, як і її відсутність, не можуть кардинально змінити життя людини, без її внутрішньої мотивації та бажання розуміння сенсу кожного зробленого кроку. Якщо людина пасивна у своєму волевиявленні та побудові самого себе, то диплом немає ніякої сили в такому випадку. Якщо ж очі «горять», то здобута вища освіта стане допоміжним трампліном для стрибка в успішне й  реалізоване майбутнє.

– Яке твоє життєве кредо, та чим воно допомагає в роботі?

– Мені дуже подобається цитата з пісні Дмитра Монатіка: «Бежать не от проблем, к мечтам бежать». За цим принципом я живу й переношу його у свою робочу сферу.  В один із періодів життя я зрозуміла, що проблеми самі собою не вирішується, а лише накопичуються, і потім їх складніше вирішувати. Те,  про що ми думаємо, і те,  до чого ми прагнемо, характеризує нас неабияк, і це задає тон кожному нашому наступному дню.   Якщо проблеми стають своєрідним вантажем, що зупиняє тебе й не дає рухатися далі, то варто переосмислити свої поведінкові схеми і ставлення до процесів, які відбуваються.

– Які поради ти могла б дати відеографам-початківцям, що мріють про професійну кар’єру?

– Навчайтесь, практикуйтесь і розвивайте надивленість. Це запорука успіху для кожної людини. Пробуйте складне й шукайте щось своє. Вільна ніша – шлях до визнання й потоку клієнтів. Відчувайте свій світ і його запити, слухайте себе і в такому симбіозі рухайтеся вперед.

 

Спілкувалася Анна Мамай

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x