«Гроші всьому голова?»: у драмтеатрі презентували «Сто тисяч»

«Гроші всьому голова?»: у драмтеатрі презентували «Сто тисяч»

Допрем’єрний показ вистави «Сто тисяч» відбувся в Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка 24 червня. Про це повідомляють журналісти «Нової Доби».

Зрежисерував постановку директор закладу Петро Ластівка за мотивами трагікомедії Івана Карпенка-Карого. Протягом двох дій всі думки головного героя Герасима Калитки крутяться навколо одного: як дістати грошей, аби скупити навколо всю землю. Він змушує працювати день та ніч рідних і наймитів. Одне слово – одержимий!

Калитка прагне швидко розбагатіти, але переконаний, що чесним шляхом заробити неможливо. В освіту він не вірить, зверхньо ставиться до ерудованих людей. Думає, що наука – дурня, і коштів не приносить. Душі не пожалкує, «бо без душі, мабуть, легше, ніж без грошей».

Вистава розпочалася з перформансу у фойє, коли грав скрипаль і запрошував глядачів до зали.

– У цій виставі дуже важлива атмосфера. Артист-чарівник, який грає на скрипці та збирає гроші, володіє всіма людськими душами. І з величезним творчим підходом запрошує глядачів до зали, тим самим показує мистецтво та задає певний ритм нашої вистави, – зауважила Олена Ластівка (Параска, Калитчина дружина) та розповіла, що в артистів оркестру відбувся дебют у ролі акторів.

Олег Телятник (Савка, кум Герасима) додав, що музика і гра акторів – єдине ціле. Є режисерський задум, картинка, до якої вони звикають, і в певний момент все починає взаємодіяти на сцені.

В інтерпретації Петра Ластівки відомий сатиричний твір викликає безліч асоціацій із сьогоденням та спонукає глядача до роздумів.

За словами Олени Ластівки, вистава «Сто тисяч» – про нас, адже в усіх є свої пороки. А Карпенко-Карий був настільки далекоглядним, що минуло століття, а нічого не змінилося.

–Напевно, в кожної людини настає момент, коли бачить дармові гроші, то «очі стають завидющими, а руки загребущими». У цей момент втрачається все людське і лишається одна ціль – заволодіти коштами, – сказала акторка.

Як розповів Олександр Кузьменко (Бонавентура, копач), особливість вистави в її актуальності. Адже гонитва за грошима – одвічна тема, бо люди й душу готові продати дияволу, аби стати заможними.

– Усім потрібні гроші в цій виставі, але кожен по-своєму шукає шляхи для досягнення мети. Мій персонаж живе мрією, знайде скарб і розбагатіє. Тридцять років Бонавентура шукає багатство і переконаний, що одного разу йому пощастить, – зазначив Кузьменко.

Сергій Бобров (Герасим Калитка) висловив ставлення до персонажу, якого він грав.

– Головний герой імпонує мені впевненістю, настирністю та фанатичною відданістю своїй справі. Водночас, відштовхує тим, що йде по головах, аби досягнути жаданої цілі. Він може пожертвувати навіть своїми рідними та дітьми заради багатства, – сказав Бобров.

Олег Телятник грав людину, яка вивчала чорта та навіть хотіла з ним домовитися. Персонаж попри сміливість та рішучість, усе ж таки побоювався нечистого.

– На сцені народжується нова історія. У театрі немає кордонів. Немає такого, що ти відіграв одну роль і все. Це постійне вивчення нових персонажів та характерів. Те саме, що в кожного є індивідуальні відбитки пальців. Усі люди різні, але треба віднайти ту родзинку, за яку можна зачепитися і показати глядачеві, – поділився Телятник.

Галина Купрієнко (Мотря, наймичка, наречена Романа) розповіла, що кожна роль – окрема робота і любов.

– Під час репетицій жодних труднощів не виникало, адже ми працювали злагоджено, дружно, оперативно і професійно. На мою думку, роль Мотрі відповідальна, бо попри невелику кількість реплік, треба було запам’ятати багато дрібних деталей і вчасно їх зіграти, – додала Купрієнко.

Як розповів Микола Глазов (єврей Гершко), йому приємно працювати з Петром Ластівкою.

– Це режисер, що дає актору посил, каже, що хоче бачити в результаті. Бажаного він досягає м’якими та добрими способами. Натомість, актор старається реалізувати задум, але й додати щось своє на кожній репетиції. Зрештою виходить те, що збігається бачення режисера та виконавців, – зауважив Глазов.

Олена Ластівка додала, що найголовніше, що у виставі «Сто тисяч» перемагає віра в Бога. Головний герой переосмислив вчинки та правильно розставив пріоритети. Він зрозумів, що основне – це любов одне до одного, життя, землі, до природи, обрядів, звичаїв, до всього того, що створює домашній затишок. У цьому головна мета і тема вистави Петра Ластівки.

Більше світлин у фоторепортажі

Підготували: Наталія Кузнєцова та Дар’я Роженкова

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x