Черкаські письменники − виняткові

Черкаські письменники − виняткові

Всесвітній день письменника творча спільнота відзначає 3 березня. Історія цього свята сягає 1921 року, коли було створено ПЕН-клуб (міжнародна неурядова організація, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів). У 1923 році в Лондоні відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу. 12–18 січня 1986 року на 48-му за рахунком міжнародному конгресі учасники ПЕН-клубу ухвалили оголосити 3 березня «Всесвітнім днем миру для письменника». У деяких країнах це свято розширило заявлений спектр. Називається просто «День письменника» і є приводом для вшанування літературних діячів, які проявили себе. Про те, як цьогоріч відзначатимуть це свято на Черкащині, розповів очільник обласної організації Спілки письменників України Володимир Ткаченко.

− Пане Володимире, скільки зараз членів Спілки та чи додається активна творча молодь?
− Нині в Черкаській обласній організації Спілки письменників України 47 членів. Молодь додається постійно. Потужно діє молодіжна організація при Спілці письменників − Літературне об’єднання імені Василя Симоненка. Очолює його Катерина Вербівська, молода, талановита письменниця з прекрасними організаторськими здібностями. Вона ж заодно й завідувач відділу читальних залів в Обласній бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка, тому успішно проводить заняття з молоддю.

− Чим живуть і займаються письменники в організації?
− У Спілці немає жодної вільної хвилини. Завжди проводимо й обов’язкові заходи: Симоненківські, Шевченківські дні, згадуємо видатних письменників-земляків. Та найголовнішим завданням спілчан є впровадження та популяризація українського слова в масах, створення українського середовища, якого зараз не вистачає. А це виступи письменників у освітніх закладах, трудових колективах, часті зустрічі зі спілчанами в наших бібліотеках. Практично жодного тижня у нас немає, щоб не проводилося якихось літературних заходів.

− Як відзначатимете професійне свято?
− Всесвітній день письменника цього року відзначатимемо творчим вечором. Оскільки це свято припадає на початок весни, також Шевченківські дні, то ми об’єднали його під однією темою «Весна. Шевченко. Україна». Навіть назва уже є, хоча ще не затверджена усіма спілчанами − «Лірична повінь». Асоціація з весною, розквітом та пробудженням природи, повінню. Аналогічно до того, як ми восени проводимо захід «Поетична осінь». Зараз активно готуємося до цього вечора: сплановані виступи, відібрані учасники. Звичайно, хочемо це зробити неординарно, із цікавинками, щоб зворушити аудиторію. До речі, цим вечором дуже зацікавилась наша творча молодь. Відбуватиметься захід у Будинку вчителя 2 березня, о 15.00.

− Скільки років очолюєте Спілку й що вдалося зробити за цей період?
− У березні три роки як очолюю Спілку письменників нашої області. Наступного року завершується моя каденція, і сподіваюсь, що на моє місце знайдеться хтось молодший, прудкіший, бо, відверто кажучи, не встигаю за молоддю. За цей період удалося покращити роботу сайту нашої спілки, поширюємо відомості про свою роботу в соціальній мережі «Фейсбук». Це й анонси заходів, і новини про наші зустрічі з читачами. Хотілося б ще модернізувати наш сайт, зробити його інформаційнішим, щоб, крім новин, там були й відомості про спілчан, їхні біографії, можливо навіть твори, але це все у планах. Адже все це коштує немалих грошей, а зі спонсорами у нас сутужно. Меценати зараз в основному виділяють кошти на благодійність, але ж потрібно розуміти, що якщо не буде в нашій країні культури й слова, то згодом не буде кому помагати, нація зникне. Тож, нам допомагають одиниці. На жаль…

− Чи вдається за організаторською роботою втілювати власні творчі задуми?
− Писати завжди можна, і ніяка діяльність не може завадить творчій роботі. Усе залежить від самоорганізації. Найважче змусити себе сісти писати, тоді думка сама приходить. А коли довгий час відкладаєш, не ставиш собі термінів, то й робота затягується. Зараз працюю над романом «Масковський клондайк», хоча рік тому думав, що завершив його. Та коли дав на рецензію своїм друзям, зрозумів, що потрібно ще над ним попрацювати, удосконалити. Хоча й цим не потрібно захоплюватися, бо над твором можна працювати без кінця. Цей твір про заробітчан у Москві, раніше подібний роман я писав про заробітчан у Польщі.

− Як народжуються ідеї нових творів?
− Ідеї написання в основному народжуються з почутого. Я більше пишу короткі гумористичні оповідання: якась затравочка є, а вже потім її художньо обробляю, дещо дофантазовую. Коли відзначав 50-річчя, зібрав свої твори в одне видання, то доволі об’ємне вийшло. Значна частина творів вийшла в інших збірках, а ще багато історій є ненаписаних, тобто вони живуть у моїй голові, я їх розповідаю, але на папір і досі не викладені.

− Як можна стати членом Спілки письменників?
− Для того, щоб потрапили до Спілки, потрібно вже бути письменником. А потім ми вже на загальних зборах розглядаємо творчість, і якщо вона дійсно варта уваги, рекомендуємо Національній спілці прийняти цього письменника до своїх лав. Не можна сприймати членство в спілці як нагороду: орден чи медаль.

− Щоб Ви побажали своїм колегам по перу до свята?
− Хочу побажати письменникам реалізації своєї праці, видання книжок, належної підтримки від влади і уваги від читачів. А решту письменник зробить сам. І тому в нас їх лише 47 на всю область, бо вони − виняткові.

Олеся Зінченко

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x