До Всесвітнього дня боротьби з вірусними гепатитами у Черкасах відбувся круглий стіл, на якому обговорили перешкоди, які виникають у пацієнтів на шляху лікування гепатиту С та способи їх подолання.
Зустріч відбулася за участі представників неурядових організацій, психоневрологічного диспансеру та Черкаської міської інфекційної лікарні. Її зініціювали, аби обговорити права людей, які стикаються з гепатитом С. Це, зокрема, стосується тих, хто представляє закриті групи та обмежені у доступі до лікування: люди, які вживають наркотики ін’єкційно, секс-працівниці тощо. Ними опікуються місцеві благодійні організації.
Крім того, круглий стіл також має важливе значення для кожного пересічного громадянина. Як зауважила регіональна координаторка взаємодії з громадськістю уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Черкаській області Людмила Проценко, наразі чимало проблем, пов’язаних із підвищенням обізнаності про гепатит С, є невирішеними в суспільстві.
– Проблемні питання, пов’язані з гепатитом С, мають бути відомі більшій кількості людей. Усі присутні тут готові допомагати в цьому і здійснюють потужну роботу для того, щоб інформувати людей із вразливих категорій населення. Але наразі нагальним є питання поширювати відомості про гепатит С серед пересічних громадян, – зазначила Людмила Проценко.
Пацієнти, які хворіли на гепатит С й успішно подолали недугу, зізнаються: прийняти діагноз було складно і страшно. Виручає підтримка громадських організацій і рідних. При цьому хоча б мінімальна поінформованість щодо гепатиту С значно змінює ситуацію, адже людина вже розуміє, до кого звернутися за порадою й допомогою.
– Тема гепатиту С в інформаційну просторі висвітлена замало, часто люди не знають про безкоштовне лікування і, стикаючись із такими випадками, налякані від безвиході. Крім того, групи ВІЛ-позитивних людей, людей із наркотичною залежністю, секс-працівниці при бажанні пройти лікування не завжди мають кошти на обстеження, – зазначила Наталія Несват, голова правління БО «100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ».
Ще одна необхідність, за словами Наталії Несват, – конкретний алгоритм дій, своєрідний маршрут для пацієнта, який хоче пройти обстеження або вже знає про діагноз і хоче пройти лікування. Як зазначила голова БО, треба скерувати людину, аби своєчасно виявити хворобу, почати лікування і надалі мотивувати дбати про здоров’я. Крім того, часто пацієнти скаржаться на те, що не знають, як потрапити на державну Програму лікування – тоді доречною буде підтримка соціальних працівників або людини, яка вже пройшла цей шлях.
– Це питання не лише до лікарів, а до всіх нас. Ми маємо обдумати, що робити в таких ситуаціях, які є шляхи вирішення проблем. По-перше, зробити лікування доступним, по-друге, інформувати медиків і людей, які стикаються з цим, – зауважила Наталія Несват.
На думку фахівців Черкаського обласного наркологічного диспансеру, наразі відсутні рекомендації щодо психологічного супроводу пацієнта та взаємодії з лікарями. Багато хто не знає, що можна швидко й безкоштовно зробити тест на гепатит.
Як розповіла директорка Черкаської міської інфекційної лікарні Світлана Волгіна, питання поінформованості про гепатит С тримають на контролі.
– Ми робимо все можливе й на сайті лікарні постійно викладаємо інформацію про лікування гепатиту та роботу гепатитного кабінету. Звісно, інформаційна підтримка – це спільне завдання й лікарів, і неурядових організацій. Для більшого розголосу потрібно використовувати всі інформаційні потужності та залучати більше коштів, – сказала Світлана Волгіна.
Директорка лікарні зазначила, що при підозрі на гепатит С перший крок – звернення до сімейного лікаря, який у будь-якому разі направить до інфекціоніста. Лікування, за словами Світлани Волгіної, є безкоштовним та здійснюється за визначеним курсом. Коштом пацієнта потрібно оплатити обстеження на підтвердження вірусу (250–300 грн). Також знадобиться близько 1000 грн, якщо лікар призначить необхідність визначення генотипу, що дасть змогу конкретизувати схему лікування. Також за рахунок пацієнта виконують УЗД (близько 500 грн).
– Потрібна спільна активність для вирішення наявних проблем. Сьогодні ми спроможні якісно здійснити обстеження й призначати лікування. Наразі міська інфекційна лікарня має 400 курсів для 1-го генотипу, днями отримаємо ще 600 пангенотипних курсів лікування, – розповіла Волгіна.
Програмний менеджер БО «100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ» Петро Ільченко, повідомив, що курує проєкт соціального супроводу людей, які живуть з ВІЛ та вірусним гепатитом С. У межах цієї програми для визначення наявності гепатиту С можна зробити аналіз безкоштовно.
– Це проєкт для людей із ко-інфекцією. Якщо людина ВІЛ-позитивна та має підозру на вірусний гепатит, то може безкоштовно зробити аналіз для визначення наявності гепатиту С. Це можна зробити без сімейного лікаря – через Черкаський обласний громадського здоров’я. При цьому генотипування не потрібне й затрати на аналізи значно менші. До кінця року ще маємо 60 осіб. Якщо є такі люди – звертайтеся, – сказав Петро Ільченко.
За словами Світлани Волгіної, удосконалення процесів діагностики й лікування гепатиту С можливе при фінансуванні, що доступне тільки коштом Громадського бюджету, завдяки плану соціально-економічного розвитку чи спеціальної програми від міськвиконкому.
Серед пропозицій учасники обговорення озвучили можливість закупівлі фірбоелостографа, придбання якого можливе при подачі проєкту до Громадського бюджету. Інша пропозиція – доповнити перелік послуг сімейного лікаря, звернувшись до міських рад, які опікуються комунальними установами.
Голова правління БО «100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ» Наталія Несват запропонувала спільними зусиллями створити медійний план і сформувати інформаційну кампанію на найближчі місяці. Приміром, завдяки форматам прямих ефірів і круглих столів підвищувати обізнаність населення про гепатит С і привертати більшу кількість людей до вирішення наявних проблем.
Наталія Несват також розповіла про досвід Канівської та Смілянської територіальних громад, де в межах бюджетної програми міська влада виділила кошти на підтримку комунальних закладів і додала до цього переліку медико-соціальний супровід хворих на туберкульоз і ВІЛ-позитивних. Така практика відбулася вперше в Україні, однак вже себе зарекомендувала.
– Можливо, нам теж треба піти таким шляхом, включивши інформування й супровід пацієнтів та інші функції. У такому разі доречно розгорнути співпрацю з сімейними лікарями та інфекціоністами для координування щодо конкретних алгоритмів дій тощо. Також важливо залучити до цього процесу департамент соціальної політики, управління молоді і спорту. Зі свого боку ми можемо створити інформаційні матеріали для медичних кабінетів лікарів, – зазначила Наталія Несват.
