Морський портрет черкащанина очима фейсбучного аналітика

Морський портрет черкащанина очима фейсбучного аналітика

Черкаси від моря далеко. Але черкащани то й ні. Особливо, якщо судити по стрічці ФБ за останній місяць. Фото в морських хвилях не виставляв, мабуть, тільки ледачий (ну, чи ледача, якщо йдеться про прихильниць феміністичної теорії світоустрою).

 

Фото. І підписи, звісно. Якщо судити по них, то в моря є лише два призначення. По-перше, бути фоном для оприлюднення різномасних жіночих принад, ледь прикритих тоненькими шнурочками. Ні, я серйозно. Це просто якась пошесть. Навіть жінки і дівчата, яких знаю як затятих мегаскромниць, вважають справою честі виставити своє відверте фото в соцмережу. І чим скромніший образ, тим відвертіший купальник. Ні, та я не те, щоб проти, просто цікаві особливості жіночої логіки. За її канонами, викласти фото практично оголеного тіла в ліжку здатна лише “така якась”, а коли те ж саме тіло на фоні морського піску, то це ознака “вишшего общества”.

 

Ну, то таке… а ми повертаємось до наших баранів. Тобто другого фотопризначення моря. Чоловічого. Тут фішка не стільки в тому, щоб показати себе красивого, скільки в кількості і якості пляшок алкоголевмісного вмісту, який має підтвердити мужній статус власника. Інколи складається враження, що дорожче пійло і що його більше, то більший у його власника. Статус маю на у вазі. Отой, яким люблять міряться хлопчики будь-якого віку.

 

Є ще рибалки. Вони фоткають плавзасоби, які їм належать, або вони хотіли б, щоб вони їм належали. Рибу, яку вони спіймали, або вони хотіли б, щоб така спіймалася. Та рибальчинь, які допомагають реалізовувати улов або просто ніжаться на палубі взятого на прокат катера, якого все одно на фото не відрізниш від власного. І т. д. Тут теж насправді ідеться про розмір того самого лібідо. Втім як сказав би дядько, який полюбляв тримати сигару, інколи риба, то просто лише риба…

 

Старше покоління і мегакластер мамочок в даному випадку можна об’єднати, адже зображення на цих фото можна назвати одним словом: “сім’я”. Таку категорію хейтити не посмію. Адже рідні − то святе. Навіть якщо йдеться про стопяцот ракурсів попи чийогось карапузіка вкритих баранчиками морської піни. Або шеренгу різновікових родичів, за якими від моря на фото лишається лише половинка клюва чайки. Нічого. То святе і прекрасне.

 

Завершити ж хотілося б прекрасним трохи іншого роду. Те, що викладає в мережі категорія чудиків, яких у морській тематиці цікавить виключно море. Вони пачками постять фото і відеозамальовочки з життя-буття водної стихії. А дехто навіть примудряється ілюструвати оригінальними світлинами не менш оригінальні тексти. Філософи-естети, на жаль, вимираючий вид в нашому соціумі, але вони теж заслуговують на життя. Бо краса, то, кажуть, така штука, яку хоч і не намажеш на булку, але все одно без неї некомфортно.

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x