30 найцікавіших місць Черкащини

30 найцікавіших місць Черкащини

Наша область має багато цікавенних, з багатющою історією та просто мальовничих місць, де можна відпочити, помилуватися природою. У кожному районі нашої області є своя родзинка: парки, палаци, церкви, монастирі, музеї. «Нова Доба» пропонує читачам дізнатися про частину з найцікавіших місць нашого регіону та обов’язково відвідати їх.

 

Мліївська науково-дослідна станція, с. Мліїв, Черкаський район

Заснував тоді ще помологічний розсадник Лев Симиренко, повернувшись після заслання з Сибіру. Тоді на орендованій землі, він заклав перші саджанці. У 1958 році в зв’язку з 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім’я засновника розсадника Л.П. Симиренка. Структурно сучасна дослідна станція складається з трьох відділів: відділ генетичних ресурсів, селекції плодово-ягідних, малопоширених горіхоплідних культур та захисту рослин; наукових досліджень, питань інтелектуальної власності, маркетингу, інновацій та економіки; технічного забезпечення наукових підрозділів. Щодо виробництва, тут є чотири відділення з загальною  площею 800 гектарів землі. Під насадженнями плодово-ягідних, малопоширених горіхоплідних культур зайнято приблизно 500 га. Понад 200 га земель перебуває під ріллею.

 

 

«Лівобережний Версаль», с. Мойсівка, Золотонічький район

Так раніше називав маєток Волховських Олександр Афанасьєв-Чужбинський, письменник і фольклорист, друг Тараса Шевченка. У 1804 році Волховські тут збудували палац, вишуканість якого вражала сучасників. Навколо палацу був закладений парк, який прикрашали численні статуї, фонтани, альтанки. Зараз там уціліла лише церква Петра і Павла, яку було збудовано 1808 року як придворну церкву Волховських. Церква була діючою аж до 60-х років 20-го ст., коли її закрили. І вона стала руйнуватися. Безповоротно втрачено розпис інтер’єру, тинкування стін, лише за невеликими фрагментами можна здогадуватися, якою вона була колись.

 

 

Козачанський парк, с. Козацьке, Звенигородський район

Один із найстаріших парків України, закладений у XVII столітті. У XVIII ст. садиба належала князям Голіциним. У центральній частині парку був збудований палац у псевдоготичному стилі, поряд із яким був фонтан, неподалік фонтану на насипному пагорбі – парнас, була альтанка, а в глибині парку – фамільний склеп. Територія парку та двору була оточена цегляним парканом. Нині ні палацу, ні альтанки з фамільним склепом не існує. Зараз залишились будинок управляючого, збудований у поєднанні архітектури класицизму та народної архітектури, будинок канцелярії, побудований у псевдоготичному стилі та інші господарські споруди.

 

 

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»

У заповідник увійшли такі місця: Шевченкове (або Керелівка), Моринці, Будище та Вільшана. Ці населені пункти, так чи інакше, пов’язані з життям Шевченка.

Саме в Моринцях 9 березня 1814 р. в сім’ї кріпаків Григорія і Катерини Шевченко народився майбутній поет, художник, один із духовних батьків українського народу. На місці будинку, у якому народився великий поет, у радянські часи поставили меморіальний камінь, а Моринці зробили туристичним центром − місцем паломництва численних шанувальників творчості Тараса. Тут відновлено хату діда Тараса − Якима Бойка.

Наприкінці 1815 р. родина Шевченка переїхала в сусідню Керелівку, звідки був родом батько Тараса. У Шевченковому або Керелівці Т. Г. Шевченко зростав, формувався як особистість.

У Будищах, у володіннях поміщика Енгельгардта, одне літо козачкував. У парку біля маєтку Енгельгардта ростуть три 1000-річних дуби, названих Шевченковими. В одному з них майбутній художник та поет ховав свої малюнки. Також у Будищах можна побачити вітряний млин часів Тараса.

А з Вільшани поет зробив перший крок до визнання, до світової слави.

 

 

Музей гармоніки, Жашків, Уманський район

У 2006 році, на честь 15-річчя незалежності України і 15-річчя творчої діяльності зразкового дитячого ансамблю гармоністів, у музичній школі м. Жашкова відкрито першу і єдину до сьогодні в Україні музейну кімнату гармоніки.

Заслужений працівник культури України, ініціатор і засновник музею Іван Сухий зібрав цікавий матеріал про історію побутування та розвитку гармоніки в Україні.

Перший історичний подарунок унікальному музею зробив відомий баяніст, професор Київської консерваторії Володимир Бесфамільнов. Набір з 20 міні-гармошок, яким уже по 80 років, є не лише окрасою музею – на них навчаються грати юні гармоністи.

 

 

Батьківська хата В. Чорновола, с. Вільховець, Звенигородський район

У будинку на п’ять кімнат стоять шафа, стіл, ліжко, диван, скриня, тумбочка, які були при житті В’ячеслава Чорновола. Тут же – книги В’ячеслава Максимовича, на стінах – його портрет, картини й фотографії, рушники, вишиті його мамою Килиною Харитонівною

Експонатами музею в основному є особисті речі політика-дисидента, фотографії, книги, документи про його діяльність. Працівники закладу стараються зберегти інтер’єри будинку, зберегти атмосферу того часу, коли тут проживав В’ячеслав Чорновіл.

 

 

Природничо-історичний комплекс Г. О. Сковороди, с. Коврай, Золотоніський район

Тут встановлено погруддя Григорія Сковороди, відкрито меморіальну дошку на будівлі школи, в 1972 році закладено природничо-історичний комплекс «Пам’ятка садово-паркового мистецтва ім. Г. С. Сковороди» площею 14,3 га. Зберігся погріб часів Сковороди на території колишнього маєтку Томари.

 

 

Спасо-Преображенська церква, с. Мошни, Черкаський район

Зведено храм у 1830−1840 роках за проектом архітектора Джорджо Торрічеллі і за наказом колишнього власника тих земель графа Воронова. Церква збудована в нехарактерному для православних храмів стилі, що поєднує в собі романтичний стиль із неоготикою. Над притвором розташована вежа-дзвіниця висотою 44 метри, кути якої підкреслені тонкими пінаклями. Бічні фасади церкви поділені пінаклями на окремі ділянки та завершені зубчастими парапетами. Кожна з ділянок має власну прибудову — імітацію каплиці і прикрашену фігурним дахом. Вівтарна частина церкви акцентована фігурним дахом тої ж форми, лише більшим за розмірами. Церква налічує 24 бані. Перемички віконних і дверних прорізів виконані у вигляді стрілчастих арок.

 

 

Покровський Красногірський монастир, Золотоніський район

За переказами, відлюдне життя в Красногір’ї на місці майбутнього монастиря започаткував чернець із Константинополя приблизно наприкінці XVI – на початку XVII століття. Йому в сні явилась Цариця Небесна, повеліла відправитись на Руську землю та вказала місце майбутнього монастиря в горі біля Золотоноші. Першою обителлю візантійського ченця стала викопана ним самим печера. Невдовзі про монаха стало відомо господарю тієї землі — козаку Івану Шебету-Слюжці, який вирішив перетворити Красну гірку, як називали її місцеві мешканці, в гору Божу − заснувати тут святу обитель. Нинішній кам’яний Покровський храм був побудований у 1859 році, при ігуменії Анатолії І. Кам’яний Спасо-Преображенський собор був побудований у 1767 − 1771 роках за проектом українського архітектора Івана Григоровича-Барського.

 

Парк Декабристів, Кам’янка, Черкаський район

Заснований наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. на правому березі. Садиба належала декабристу В. Л. Давидову (1792–1855), потім його родині, тут бували відомі декабристи, О. С. Пушкін, пізніше — П. І. Чайковський. З архітектурних споруд садиби збереглися грот (кінець XVIII ст.), який міститься на території парку, зелений будиночок (поч. XIX ст.) та водяний млин (1825), що розташовані за межами парку. Біля гроту любив відпочивати Пушкін і Чайковський. За переказами, сюди приходив молодий Пушкін і вголос читав власні вірші, які часто народжувалися саме тут, під кам’яною аркою гроту.

 

 

Музей Пушкіна і Чайковського, Кам’янка, Черкаський район

Літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського, заснований у лютому 1937 року, розміщений в одному з флігелів колишньої садиби Давидових, так званому Зеленому будиночку, спорудженому на початку ХІХ ст. У цьому будиночку бували видатні герої Другої світової війни 1812 року Денис Давидов, Микола Раєвський, Михайло Орлов, проводили свої наради декабристи.

В експозиції літературно-меморіального музею О.С.Пушкіна і П.І.Чайковського представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно П.І.Чайковського, прижиттєвий портрет композитора, написаний у Кам’янці, інші цікаві речі.

 

 

Чернеча гора, Канів, Черкаський район

Новітня історія Чернечої гори в Каневі почалася 22 травня 1861 року, коли тут поховали Тараса Шевченка – за його заповітом. Відразу ж канівці перейменували гору на Тарасову.

Улітку 1884 р. на Тарасовій горі народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам’ятник-хрест за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року з установленням на могилі Кобзаря величного бронзового пам’ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євген Левінсон) і спорудженням літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко, комісію з прийому пам’ятника очолював Йосип Каракіс).

 

 

Садиба Максимовича, Прохорівка, Черкаський район

Парк садиби Максимовичів, закладеної в XVIII ст. на Михайловій горі над Дніпром. З 1845 тут протягом 30 років прожив видатний український вчений, фольклорист, перший ректор Київського університету Св. Володимира Михайло Максимович. У гостях у Максимовича неодноразово бував Микола Гоголь. У парку росте сосна Гоголя. Кажуть, саме під нею письменник створював свої неперевершені рядки.

 

 

Палац князів Лопухіних-Демидових, Корсунь-Шевченківський, Черкаський район

Палацовий ансамбль у Корсуні започаткований князем С. Понятовським як літня заміська резиденція у 1782 році. Ансамбль розташовано на трьох гранітних островах р. Рось. Головний палац розташований на острові, який нині носить ім’я Михайла Коцюбинського. У середині 19 століття палацовий ансамбль був одним із найрозкішніших у Європі.

 

 

Музей Івана Нечуя-Левицького, с. Стеблів, Звенигородський район

Літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького міститься у відновленій пам’ятці історії – будинку, в якому мешкала родина І. Нечуя-Левицького.

Крім власне музею, до меморіального комплексу відноситься так звані «іменні» скелі Нечуя Левицького та Адама Міцкевича: скелі «Бурлачка», «Сфінкс», які височать над плесом Росі, впорядковані могили батька й діда письменника – священників Стефана і Симеона Левицьких. Поряд із приміщенням музею встановлено бронзове погруддя письменнику, а неподалік – пам’ятник Нимидорі, героїні повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря».

 

 

Тарасова криниця, Лисянка, Звенигородський район

Етнографічний комплекс «Тарасова криниця» заснували в 2007 році. Майбутній поет і художник Тарас Шевченко був тут ще в юнацькому віці. Він тікав сюди із сусідньої Керелівки з непереборним бажанням і метою навчитися азів малювання у місцевого дяка Юхима. Саме до цього місця, де побудували «Тарасову криницю», і приходив маленький Шевченко, щоб набрати воду в свою школу.

 

 

Буцький каньйон, с. Буки, Уманський район

У районі села Буки є одне воістину райське містечко, яке українці вже давно прозвали «маленькою Швейцарією». А все завдяки Буцькому каньйону, високі скелясті береги якого охороняють спокій річки Гірський Тікич. Цей пейзаж на диво нагадує норвезький фіорд! Найбільш прекрасним Буцький каньйон постає в травні – природа укривається яскраво-зеленим різнотрав’ям і «прикрашається» дикими тюльпанами. Зовсім поряд із каньйоном розташувався галасливий водоспад, а якщо пройти ще трохи далі, можна побачити руїни старовинного млина, побудованого ще в ХІХ столітті.

 

 

Музей «Потяг», Сміла, Черкаський район

Цей музей – гордість станції. Старовинний потяг – пам’ятний знак із нагоди заснування залізниці. У музейній експозиції зібрані матеріали з історії залізниці, а також ексклюзивні давні речі, що мають відношення до залізничного транспорту.

 

Мисливський палац графа Шувалова, Тальне, Звенигородський район

Це садиба, замок, збудований у стилі французького Ренесансу  голландським архітектором в 1893 – 1903 роках.

На думку Михайла Відейка, кандидата історичних наук, парк та замок з’явились ще наприкінці XVIII століття, одночасно із «Софіївкою». Тут теж була скеля кохання, каскад ставків та обов’язковий підземний хід. За версією вченого, Шувалов на початку XX століття лише перебудував існуючий мисливський замок.

Замок має 3 башти, одна з яких напівбашта, з балконом, прикрашена шуваловським гербом. Тут також є фахверк; парадний, ренесансно-пишний вхід поруч із шале-фахверковим шматком; ліпнина; романтичні дахи, вкриті черепицею; флюгер.

Садиба та замок нині є частиною Тальнівського парку – парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

 

 

Національний дендрологічний парк «Софіївка», Уманський район

Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Автором топографічного й архітектурного проекту й керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля. Парк прикрашають штучні скелі (Левкадська (Бельведерська), Тарпейська й інші), гроти (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші), павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптура.

 

 

Замкова гора, Чигирин, Черкаський район

Перше, що бачиш в’їжджаючи до Чигирина – Замкова гора. По-різному її називають. Одні – Замкова, бо тут у часи Хмельниччини була фортеця, інші – Богданова, під горою стояв палац – резиденція Богдана Хмельницького, ще інші – просто Кам’яною горою.

 

 

Дуб Максима Залізняка, х. Буда, Черкаський район

Понад 1000 років має дуб, біля якого за легендою відпочивав Максим Залізняк, тому й назву він отримав таку. Широта обхвату його стовбура становить 9 метрів, висота − 24 метри. Стовбур шість раз вражали громовиці. У 2010 році Дуб Залізняка став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 3 місце в номінації «Меморіальне дерево України».

 

 

 

Іллінська церква, с. Суботів, Черкаський район

Церква в селі Суботів  збудована в 1653 (за іншими даними – у 1656) році за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця. За даними Івана Крип’якевича, церква була збудована з каменю, який брали зі зруйнованої татарської мечеті в околиці Суботова.

Коли в 1657 році Хмельницький помер, його поховали в Іллінській церкві праворуч від вівтаря. Археологічні дослідження 1970-их показали, що ані труни, ані тіла Хмельницького на місці поховання вже немає, а ґрунт був неодноразово перекопаний.

 

 

Музей імені Івана Піддубного, Красенівка, Золотоніський район

Музей історії села Красенівка носить ім’я видатного борця, який народився тут у 1871 році. Відкритий музей у 1991 році. Поряд з історією села тут розкривається історія роду Піддубних за 250 років. Зокрема, представлено велике панно (300×150 см) «Піддубних роду – нема переводу».

 

 

Свято-Миколаївський жіночий монастир, Лебедин, Звенигородський район

За легендою засновницями монастиря були чотири монахині Магдалина і Трифілія, інокині Дарія та Февронія, які залишили свій розграбований і спалений турками Молдавський Свято-Успенський Калатурський монастир. У пошуках нового житла, зупинилися монашки в Лебединському лісі на ночівлю і побачили видіння, що Святий Миколай благословив їх заснувати тут монастир. Вранці черниці вирішили набрати води з джерела й знайшли біля нього ікону святителя Миколая, у підтвердження того, що це був не сон, а Боже благословення. На тому місці збереглося цілюще джерело відкрите святителем Афанасіем (Пателарієм) – Константинопольським патріархом. На честь першої ігуменії монастиря Магдалини в народі джерело називають Магдаленинською криницею.

 

 

Артоб’єкт «Серце України», Звенигородський район

Звели його в географічному центрі України біля села Мар’янівка Черкаської області. Артоб’єкт символічно поєднає всі області України. Вони представлені тут у формі пари крил, прикрашених автентичним місцевим орнаментом кожного регіону. У центрі майданчика – серце під склом. Поруч із артоб’єктом також розміщений найбільший Державний прапор на Черкащині. Висота флагштока – 52 метри, розмір стяга – 9 на 13 метрів.

 

 

Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», с. Легедзине, Звенигородський район 

Заповідник створений та розпочав роботу у 2002 році на базі трипільського поселення-гіганта «Тальянки», площею 450 га, яке відноситься до ІІІ тис. до н.е. У ході подальших археологічних експедицій площа заповідника була розширена до 2 045 га у трьох районах Черкаської області.

Між селами Легедзине та Тальянки 1981 року фахівці виявили велике трипільське поселення загальною площею понад 450 гектарів. Результати геомагнітної зйомки засвідчили, що тут було від 1500 до 2800 будівель, розташованих концентричними колами. Трипільська культура існувала у 6 – 4 тисячоліттях до нашої ери. Її представники створили таку високорозвинену хліборобську культуру, яка у ті часи в світі майже не мала аналогів. 2002 року заснували заповідник, до якого, крім Легедзиного, увійшло ще кілька поселень трипільської культури.

 

 

Буддійський храм, м. Черкаси

У самих Черкасах є дивовижне місце, аналогів якому не знайти у всій Україні. Це найбільший буддійський храм у Європі – «Білий Лотос».

Храм є прообразом знаменитого буддійського храму в Лаосі. В архівних документах знайшли запис про те, що 7 000 років тому на території Черкаського озера − а тоді тут був острів − вже був храм (при підготовці фундаменту був знайдений камінь, на якому зображений Будда в масці воїна). На вході у келії встановлені дві фігури древніх воїнів, привезених до Черкас з Тибету.

У Білий Лотос регулярно організовують екскурсії, тому потрапити сюди досить просто. В ході екскурсії, кожен зможе дізнатися більше про Будду і буддійську культуру, спробувати знайти гармонію, а також розібратися в питаннях карми і, можливо, очистити свою. Відвідувачам пропонується випробувати ритуал чаювання, який наповнить вас спокоєм і силою. Охочі зможуть зробити фото аури або відвідати ритуальну кімнату зі статуєю Будди.

 

Трахтемирів, Черкаський район

Якщо ви хочете набратися позитиву і отримати силу від природи – вам треба їхати до Трахтемирова, де фізично можна відчути подих минулих епох і поколінь. Розташований на важливій переправі через Дніпро – Трахтемирівському броді, Трахтемирів завжди був важливим торговим та військовим осередком. Але справжній розквіт Трахтемирова пов’язують із зародженням і розвитком козацтва, і для України Трахтемирів насамперед – перша козацька столиця ХVІ – ХVІІ ст. У 1578 р. королівським універсалом Стефана Баторія були сформовані перші два полки реєстрових козаків на державному утриманні, а Трахтемирів переданий у володіння козакам як столиця. За козацької доби тут був монастир, де доживали свого віку козаки-характерники. Тут же знаходиться найстаріший цвинтар в області.

Починаючи від скіфської пори на території села постійно споруджувалися культові святилища. Вченими вже знайдено близько 30, а за переказами їх було набагато більше.

 

 

Озеро Бучак, Черкаський район

Озеро Бучак утворилося на місці нижнього котловану недобудованої Канівської ГАЕС. Однак на місці недобудови дивом утворилося дивовижної краси озеро з чистою синьою водою, яке має глибину близько тридцяти метрів і заповнюється не дніпровською водою, а підземними джерелами. Тому навіть у спекотне літо вода в озері прохолодна і дивно чиста.

Місця навколо вважаються містичними. Археологи стверджують, що тут були стоянки первісних людей, є багато знахідок трипільської доби, з розташованого неподалік колодязя Рожени, за повір’ям, пили воду перші руські князі.

 

Реклама

4.8 5 голосів
Рейтинг статті
guest

1 Коментар
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Олександр

Корисна стаття, але ні словом не згадати Леськівське диво – палац та садибу Даховських ,що у с.Леськово Уманського району (поряд з м.Монастирище), який є одним з найкрасивіших палаців України -вважаю великою помилкою автора статті.Роботи по відродженню історичної пам”ятки вже почались і сподіваюсь найближчим часом Черкащина буде гордитись цим чудовим історичним об”єктом. Інформацію Ви можете знайти за посиланням “Садиба Даховських” у інтернеті.

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x