Ще з давніх літописів відомо, що слов’яни поклонялися березі, вважаючи її богинею. Лікувалися її бруньками, листям, і, звичайно, соком. Це – смачний цілющий напій, до складу якого входять цукри (фруктоза, глюкоза, сахароза), органічні кислоти, ферменти й речовини, що володіють високою антимікробною активністю (фітонциди). Також чимало мінеральних елементів, яких потребує ослаблений весняним гіповітамінозом організм. Усе це можна отримати лише за умови правильного збирання, зберігання і використання цього щедрого весняного дарунку природи.
Сезон збору соку починається в березні й закінчується в останніх числах квітня, коли на деревах з’являються перші сережки. Вирушати за березовим соком краще раніше – зранку сік тече інтенсивніше, а ближче до вечора його рух майже повністю завмирає. Перед тим, як почати збір соку, слід вибрати «правильне» дерево. Берізка не повинна бути занадто молоденькою або занадто старою. Молодим деревцям «сокопускання» протипоказано, а кора літніх надто товста. Тож, краще зупинити свій вибір на дереві з окружністю стовбура близько 25 см. Безпечним є лише сік беріз, що ростуть якнайдалі від проїжджої частини, в екологічно чистому місці. Якщо дерево багато років дихало пилом та газами від машин, то його соком можна отруїтися. Утім, не обов’язково, щоб ваша береза росла в лісі, дерево може рости й у дворі, але подалі від дороги. Коли обрали березу, потрібно позначити на ній місце, звідки стікатиме сік. Краще, якщо воно буде у нижній частині дерева на висоті від 0,5 до 1 метра. На цьому рівні свердлом зробіть отвір (дірочку), глибиною десь 2-3 сантиметри. Намагайтеся, аби він не був надто великим за розміром, адже це хоча й невелика, але рана для дерева. В утворений отвір потрібно вставити шматочок жерсті, формуючи щось на зразок носика, по якому сік стікатиме до тари. Як посуд можна використати кількалітрову банку або пляшку. Декілька разів на день потрібно змінювати посуд, що поступово наповнюватиметься. Після завершення збирання зроблений отвір забивають пробкою і замащують садовим варом.
Як і практично будь-який дарунок природи, найкорисніше вживати березовий сік свіжим, не піддаючи термічній обробці. Зберігати його можна в холодильнику не більше двох-трьох тижнів. Якщо соку багато, його можна консервувати у банках, так само, як компот із цукром, лимонним соком (кислотою) або шипшиною. Останнім часом господині придумали ще один спосіб зберігання – заморожування. Він не потребує жодної підготовки, і в замороженому стані чудово зберігає свої властивості. Просто налийте свіжий сік у тару, закрийте кришкою та поставте в морозильну камеру. За необхідності діставайте та розморожуйте. Єдиний мінус засобу – такий продукт займає багато місця в камері. Здавна з березового соку роблять чудовий квас. Існує безліч рецептів. Найпростіший такий: на 10 літрів свіжого березового соку додають близько 200 грамів житніх сухарів, по 150 грамів цукру та сушених фруктів (яблук, груш, родзинок тощо). Через декілька днів квас уже можна пити. Квас можна приготувати й по-іншому. До 10 л березового соку додають сік 4 лимонів, 50 г дріжджів, 30 г меду або цукру, родзинки з розрахунку 2-3 штучки на пляшку. Розлити по пляшках і тримати 1-2 тижні в темному прохолодному місці. Квас може бути готовий уже й через 5 днів, але від того, що він простоїть довше, напій не зіпсується, його можна зберегти на все літо.
У сезон березового соку корисно ним вмиватися. А на основі цього продукту можна робити вітамінні маски для обличчя: змішайте 200 г обліпихи, 50 г пшеничних паростків і 2 ст. л. березового соку й нанесіть на обличчя. Якщо бажаєте мати такі маски протягом усього року, можна заморозити сік у спеціальних формочках.
