Ринок землі та земельна реформа – процес реалізації та недоліки

Ринок землі та земельна реформа – процес реалізації та недоліки

Геннадій Бобов про земельну реформу, вимирання українських сіл, економіку та цьогорічні врожаї.

 

− Остання наша зустріч із Вами відбулася на початку літа. Багато уваги тоді було приділялося ринку землі. Як змінилася ситуація? Як Вам перші результати реформи?

 

Земельна реформа проходить досить очікувано. Її запущено, але реалізація дуже далека від того, що заплановано. Далеко не кожний нотаріус береться оформлювати угоди, що стосуються купівлі-продажу землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Окрім того, Держгеокадастр не заповнено повністю, є багато помилок. Ну і, звичайно, трохи насторожують ініціативи окремих народних депутатів, які вже сьогодні хочуть змінити основні параметри земельної реформи, яка тільки-но запустилася. Це все одно, що намагатися змінити колесо у машини, що почала рухатися.

 

− Але ж угоди відбуваються. Згідно зі статистикою на середину вересня у межах ринку землі укладено 15 533 угод, найчастіше укладали у Полтавській та Київській областях. Як Вам така динаміка?

 

− Статистика, яку Ви навели, стосується усього спектру сільськогосподарських земель, у тому числі й тих, що не підпадали під мораторій. Якщо ж ми подивимося на кількість угод, які стосуються землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то там цифри зовсім інші – менші майже в три рази. На Черкащині договорів купівлі-продажу щодо таких земель зареєстровано трохи більше ніж півтори сотні. Але це далеко не антирекорд. У Чернівецькій області, наприклад, таких угод менше 50, у Рівненській взагалі менше двох десятків. Динаміку можна буде оцінювати через рік. Не думаю, що вона буде кардинально відрізнятися від нинішньої ситуації – занадто складна система була створена.

 

− Від проблем на ринку землі одразу перейду до питання врожаїв. Яким видався цей рік?

− Ще поки зарано говорити, адже не всі культури зібрані. Але поки що ситуація непогана. Врожайність пшениці збільшилася на 8%, ячменю на 7%, а рапсу на 10%, цукровий буряк залишився приблизно на тому самому рівні. Ми першими в Україні запустили цукровий завод у Селищі і почали сезон цукроваріння. Але, як і усіх в державі, маємо проблеми – збільшення собівартості продукції через ріст ціни на енергоносії і брак робочої сили.

 

− Недавно я читала Ваш коментар щодо вимирання українських сіл та впливу цього явища на економіку. Який Ваш прогноз надалі?

Якщо ситуацію не виправити, то через п’ять-десять років їй уже нічим не допоможеш. За останні роки, при різній владі, ми всі чули дуже багато красивих обіцянок і зізнань у любові до села. Але по факту усі корисні ініціативи, які могли б виправити ситуацію, у Верховній Раді блокувалися – це я знаю по законопроектах, які подавав разом із колегами. Була проведена шкідлива реформа із укрупнення районів. Тепер тільки питання часу, коли наші містечка перетворяться на великі села без будь-яких перспектив до розвитку. Продовжується курс на скорочення кількості закладів освіти у селах. У 2020−2021 закрили 16 шкіл, а ще у 82 понизили ступінь! Діти добираються до школи за 15 кілометрів, як за царя! Далі буде ще «краще». Хто ж залишиться жити в таких умовах? Позитивного прогнозу тут бути не може.

 

− Уряд затвердив бюджет-2022. У першій його редакції передбачене суттєве скорочення видатків на органи державної влади. Разом із тим видатки на правоохоронні органи повинні зрости. Чи є певні позиції в цьому проєкті, що особисто Вас занепокоїло чи насторожило?

− Я не пам’ятаю ще бюджету, який би повністю виконувався і в який не вносилися би докорінні зміни до його остаточного ухвалення. Тому говорити про це дуже передчасно. Мене як господарника і як громадянина значно більше хвилюють інші фундаментальні для економіки речі. У першу чергу, це ціна на газ, яка нас буде очікувати в недалекому майбутньому. Від цього залежатиме і виконання бюджету, і рівень соціальної напруги, і перспективи економіки.

 

− Що потрібно зробити для того, щоб виправити ситуацію?


− Сьогодні ми перетворюємося у «кукурудзяну республіку». Ми радіємо збільшенню експорту, хоча основний його ріст відбувається за рахунок збільшення продажу за кордон сировини. Це шлях в нікуди. Потрібно розвивати промисловість і переробку – інакше втратимо економіку. Якщо така політика продовжуватиметься, то ми будемо жити від врожаю до врожаю із великим ризиком для економіки у неврожайні роки. Україні, нарешті, потрібно створити оптимальні умови для інвесторів у ці сфери, розібратися із енергоносіями і встановити адекватну формулу ціни на газ, запустити програми із відродження основних галузей промисловості. Тільки ці програми мають працювати не на папері, а в реальності.

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x