19 березня Український історико-освітній центр у Сомерсеті, Нью-Джерзі, запросив шанувальників народного мистецтва на виставку «Петриківка. Весна», на якій було показано частину колекції Наталії Павленко та Юрія Міщенка, котрі вже понад 10 років збирають петриківські «мальовки» та інші мистецькі вироби з цього незвичайного села. Юрій Міщенко каже, що під час подорожі Україною 10 років тому їх покликала Петриківка і вже не відпустила. Воно й не дивно, адже родоводи обох походять з Подніпров’я, з Полтавщини та Київщини, а Петриківський розпис, «петриківка», зародився в селах козаків-переселенців саме з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля.
У двох експедиціях 1911 і 1913 років до Петриківки завітала з Санкт-Петербургу молода художниця Євгенія Евенбах, яка збирала та перемальовувала зразки народної творчості Катеринославщини. Її знахідки лягли в основу виставки в Петербурзі 1913 року. Саме цей рік вважають роком першої вістки про петриківський розпис. Є. Евенбах зацікавилась творчістю майстрині Тетяни Пати (1884−1976), розповіла про неї видатному історику й етнографу Дмитру Яворницькому. Він перший сприяв громадському визнанню її творів як справжніх цінностей народного мистецтва.
На його замовлення для Дніпропетровського краєзнавчого музею Тетяна Пата виконала килим та два ескізи розпису димоходу. Тетяна Пата народилася в бідній багатодітній селянській родині Якима Мартиненка і з 14 років заробляла на хліб тим, що по хатах розписувала квітами димоходи печей. На відкритті виставки директор Українського історико-освітнього центру Наталя Гончаренко представила обох колекціонерів, які розповіли про своє зібрання. Михайло Андрець розповів присутнім про петриківський розпис. Серед перших його дослідників була Євгенія Берченко, яка у 1928 році, в Ленінграді, організувала виставку настінного малювання, на якій були показані петриківські розписи на папері, що ними обклеювали частину стін та розвішували, як рушники. Виставки петриківських майстрів відбулися у 1935 і 1936 роках в Києві, Ленінграді та Москві, на яких були представлені роботи Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини Пилипенко, Ганни Ісаєвої, Василя Вовка і Галини Павленко. Це сприяло влаштуванню в Петриківці дворічної школи декоративного малювання, якою керував художник-мистецтвознавець, син лікаря Олександер Статива, який усе життя присвятив Петриківці та її мистцям, а у 1928 році організував артіль художньої вишивки \”Вільна селянка\”.
Головною вчителькою малювальниць була Тетяна Пата, яку вважають засновницею мистецької школи петриківського розпису, хоча вона зазначала, що навчилася розписові від бабусі. О. Статива перевіз до Києва п\’ятьох майстринь, які вперше запровадили петриківський розпис на порцеляні. Почала його в 1936 році Галина Павленко, яку підтримали Віра Павленко, Марфа Тимченко і Пелагея Глущенко.
Новину освоїли з 1944 року на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, де працювали сестри Павленко і Віра Клименко-Жукова, котра з 1947 року очолювала відповідний відділ підприємства. Порцелянові вази, розписані особисто Марфою Тимченко, дарували гостям з інших країн, зокрема Президентові США Ричардові Ніксону. У Петриківці було створено артіль петриківського розпису, де працювало 16 майстрів. У 1961 році артіль було перетворено на фабрику «Дружба».
Головним художником фабрики був Федір Панко. Прикрашені петриківським розписом тарелі, скриньки, вази експортували до 80 країн світу, але у 2006 році фабрику ліквідували і 2011 року остаточно знищили. Проте слава петриківського розпису не минула. У видавництві «Мистецтво» було випущено низку альбомів з репродукціями петриківських розписів, у селі діє Центр народного мистецтва «Петриківка», яким керує народний художник України Андрій Пікуш. У 2000, 2010 і 2013 роках «Укрпошта» тричі випускала поштові марки з петриківськими «мальовками».
Зчіпка марок 2000 року, присвячена Тетяні Паті, містить її портрет і дві марки з зображеннями робіт художниці. У 2016 році Національний банк України ввів у обіг дві пам\’ятні монети «Петриківський розпис». З 2007 року в Петриківці щорічно проводиться обласний фестиваль народної творчості «Петриківський дивоцвіт», на який традиційно збирається багато майстрів петриківського розпису, а також представників інших напрямків народного мистецтва. У 2012 році відкрито навчання з петриківського розпису у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі.
5 грудня 2013 року петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріяльної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Усе ж петриківські майстри потребують матеріяльної підтримки, тому виставка в Сомерсеті була також продажем «мальовок» на користь мистців і частково − Українського історико-освітнього центру. На виставці показано частину колекції Наталії Павленко та Юрія Міщенка, а друга частина від 8 квітня стане виставкою в Українському Інституті Америки в Нью-Йорку. У Сомерсеті виставка діятиме до 30 червня.
