«Не треба щохвилини моніторити тему війни», − психологиня

«Не треба щохвилини моніторити тему війни», − психологиня

Сьогоднішній час не можна назвати спокійним. І у порівнянні минулорічні істерики з-приводу коронавірусу сприймаються геть спокійно. Та сьогодні люди обговорюють уже набагато серйозніше вміст тривожного чемоданчика і світова спільнота висловлює стурбованість не лише на словах, а й на ділі, постачаючи зброю Україні для захисту від загарбника – Росії.

 

У цей фестиваль паніки поспілкувалися з відомою психологинею, докторкою психологічних наук, доценткою ЧНУ Інною Лук’янець, пише «Прочерк».

 

– Ми хотіли поговорити з вами про панічні настрої, проте може це небезпечно? Бо вже сама розмова про панічні настрої може викликати тривогу? Але всі навколо хвилюються. Замкнене коло.

– Ми живемо в невизначеному періоді. І в нас постійно тривога. Гадайте 2014-й рік, коли була Революція Гідності. Згадайте 2019-й, коли почалася світова пандемія. І не виключено, що такий період ще триватиме і триватиме. Почитаймо світових істориків. Вони кажуть, що в житті кожної країни чи світу бувають періоди, коли відбувається таке собі переформатування, відбувається стрес і криза. Тож тут більше треба говорити не про паніку чи можливе вторгнення Росії, а про боротьбу зі страхами. Страхи у нас завжди є.

 

– Але оце постійне «Путін нападе» поглиблює кризу…

– Звичайно. Тривоги і страхи тепер актуалізувалися навіть у тих, хто вважав себе емоційно стабільною людиною. А в кого і до цього були певні тривоги, то нині вони перейшли з первинного у вторинний етап. Люди приймають заспокійливі препарати, адже їм зараз тяжко емоційно.

 

– Що ви порадите?

– Кожна людина індивідуальність. Але всі можуть зупинитися, подумати, проаналізувати і сказати собі: як ви справляєтеся зі стресами? Якщо погано справляєтеся, якщо після нервувань дратуєтеся, погано спите, відчуваєте біль в серці, зриваєте на близьких чи колегах, то не варто себе свідомо заганяти і далі у стрес. Мова про те, що не слід думати і говорити весь час про болючу тему. Не треба щохвилини моніторити тему війни. Якщо ви і так погано справляєтеся зі стресами, то не створюйте собі їх.

Звісно, у вашому оточенні можуть бути люди, які постійно моніторять новини, крутяться у цій сфері, спілкуються з людьми лише на ці теми. Але ці люди можуть, нагнітаючи ситуацію для інших, бути стресостійкими. Для них це може бути просто розмова. А для вас це може бути потім трагедія, з якою ви не можете справитися. Вам треба захистити себе. Відмежовуйтеся частково від новин, зосереджуйтеся на своїй родині, на роботі.

 

– Не будемо зосереджуватися на персоналіях. Проте є певні лідери, певні керівники спільнот. І коли хтось із керівництва з телевізора каже: «Не треба панікувати!», то я починаю панікувати…  Що лідери роблять не так?

– Зрозумійте, ключові особи суспільства теж люди, у них теж є страхи. Я як психолог розумію, що це насамперед людина, незалежно від посади. А люди – вразливі. Тож я б звертала увагу на те, щоб вмикати критичне мислення. Наприклад, ми як прості громадяни, не можемо перевірити чітко інформацію, що там на кордоні відбувається. У ЗМІ подають одне, у соцмережах кажуть дещо інше, чутки можуть бути геть інакші. Але є лиш певна дотична до цієї справи частина людей, які безпосередньо знають, що там коїться. Не все вони можуть розповідати і це правильно. Бо не все треба знати суспільству. Тож вмикайте критичне мислення. Те ж саме щодо заяв Президента, про які ви кажете. У нас же був раніше керівник держави, який взагалі утік. Президенти – теж люди. Вже на нашому віку ми побачили, скільки було різних президентів, ми побачили, що ніхто не біжить нас захищати і ніхто не дасть ззовні нам ілюзію захисту. Ми самі будуємо своє життя. Але в кожного свої функції, своя професія. Якщо ви не дотичні безпосередньо до війни і ця тема в вас викликає лиш стрес, то подумайте як хоча б частково відмежуватися від цієї інформації.

Вам треба продумати, що вас заспокоїть. Можливо, вам треба скласти тривожний чемоданчик, або десь мати заначку грошей, комусь важливо запастися продуктами, хтось хоче знати, де є безпечне бомбосховище неподалік, а когось заспокоїть лише думка про можливий виїзд за кордон. Підготуйте собі те, що вам підходить. Наприклад, забезпечте в селі хатинку у бабусі, складіть тривожний чемоданчик, щоб лежав під стіною. Може це вас буде заспокоювати. А далі продовжуємо жити і опиратися на факти.

Які факти? Щодня у нас триває життя, сонце світить, з неба снаряди не летять, є що їсти, є робота, ви більш-менш здорові. Тож живіть!

Люди тривожні по суті і їм треба програвати в голові багато варіантів. От давайте вже, зробіть вторгнення, тоді вже як подія станеться, можна заспокоїтися, каже мені одна клієнтка. Тож зараз важливим є навик витримувати свої переживання в умовах невизначеності.

 

– Тривога підігрівається постійно. Навіть у назві тривожного чемоданчика звучить певна тривога.

– Без проблем, все індивідуально. Якщо конкретну людину лякає тривожний чемоданчик, заховайте кудись або не складайте. Я не збирала такий чемоданчик. Мені достатньо знати, де у мене лежать документи, медикаменти, тож я візьму і все. Але є люди, яких наявність чемоданчика на видному місці заспокоює. Все індивідуально.

 

– Ви читаєте новини?

– Дуже мало. По-перше, я зайнята дуже. А по-друге, обмежую себе в цьому, заходжу почитати підбірку новин і все. Як правило, це ввечері. Окрім того, прийшла до висновку, що ці новини мені нічого не кажуть. Ну от уявіть, НАТО каже, що довгий період нас не буде приймати у свої ряди. Я не знаю, чи це перша заява, чи друга, бо не так давно ніби інша була думка. Та й сенс цього всього, я на НАТО зараз не вплину. Тому не варто себе перенасичувати цим. Виділяли час, перечитала новини і все. І живіть далі, працюйте.

 

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x