У Черкаському обласному краєзнавчому музеї традиційно щорічно відкривається Великодня виставка під дуже святковою назвою «Писанка-красуня». Цього року в залах експозиції відділу етнографії свої живописні мініатюри, які виконані в писанковому стилі, відвідувачам демонструє Інна Вовк із міста Шполи. Побачити її можна з 11 квітня по 11 травня. Майстриня представила свою писанкову вишивку, у техніці бісероплетіння, різьблення, шкрябання, травлення. Роботи на крихкій шкарлупі милують та дивують своєю красою.
Інна Дмитрівна родом з села Матусів Шполянського району Черкаської області. Закінчила Канівське училище культури та мистецтв за спеціальністю режисера театралізованих свят та обрядів. З 1997 року працює в Шполянському районному Будинку культури, із 2008 року займає посаду методиста з фольклору.
Свою творчу діяльність Інна Дмитрівна розпочала в 2011 році зі створення іграшок та сувенірів з природних матеріалів — почала цікавитися виготовленням ляльки-мотанки та створювати іграшки з капрону в техніці «скульптурний текстиль».
З 2012 року в колекції майстра почали з’являтися вироби з холодної порцеляни в іншій привабливій техніці „керамічної флористики “, але найбільшим бажанням Інни Дмитрівни було втілити в життя свою давню мрію − створити виставку писанок різних регіонів України. І вони вже максимально наблизилась до поставленої мети.
У 2013 році в Шполянській районній бібліотеці була відкрита персональна виставка майстрині, на якій було представлено більше 100 писанок. Це – писанки Черкащини, що були реконструйовані за книгою етнографа і культуролога В.Ф.Мицика.
В 2014 році було започатковано безкоштовне проведення майстер-класів з написання писанок у Шполянському краєзнавчому музеї.
2014 рік – у м. Шпола було представлено ще одну персональну виставку майстра – картини з вовни.
Січень 2015 року – персональна виставка картин з вовни в Черкаському обласному художньому музеї (картини в анімалістичному жанрі, портрет, пейзаж).
Інна Вовк активно співпрацює зі шкільними установами, дошкільними закладами та музеями. Майстром проводяться майстер-класи з виготовлення ляльки-мотанки, ліплення з холодної порцеляни, виготовлення «кавових іграшок» та ін. Також були започатковані та проведені майстер-класи по відродженню традицій писанкарства, виготовлення традиційного різдвяного солом’яного павука та дідуха.
Вироби майстрині знаходяться у обласному художньому музеї у Черкасах та краєзнавчому музеї в м. Шпола, картинній галереї смт. Лисянка Черкаської області, в музеї при ТЕК м. Дніпро, в приватних колекціях в м. Чигирин, м. Черкаси, м. Шпола, в Сполучених Штатах Америки та Німеччині. Картини майстра були передані в дарунок заслуженому артисту України Олійнику М.Д. та письменнику, публіцисту М.Ф.Слабошпицькому.
Інна Дмитрівна була нагороджена дипломом лауреата районної премії ім. І.Гончара як народний майстер з писанкарства та неодноразово була відзначена грамотами відділу культури м. Шпола як майстер декоративно- ужиткового мистецтва.
Завідувач відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Наумчик підкреслила, що цією виставкою хотілося врешті розмежувати три різних суттєвих сьогодні поняття.
— Є традиційна писанка-оберіг, яку наші пращури писали вісім разів на рік до різних свят з різним орнаментом та символікою,— зауважує вона. — Така писанка несла не лише обереговий зміст, але мала ще й певне сакральне значення. Тобто, у ній було сховано певну народну магію, на якій добре зналися наші предки та яка працювала на їхній добробут всього протягом року після того, як писанка була написана. Ми вирішили так, що виставку традиційних писанок, які зберігаються у фондах нашого музею, і які для нас виготовляли свого часу Ольга Мартинова, Христина Шинкарчук, Галина Тимошенко, Вікторія та Наталя Урбан та інші відомі майстри, ми вирішили доповнити виставкою Інни Дмитрівни Вовк. Але при цьому зауважити нашим відвідувачам, що це є речі декоративного такого плану, які ми кваліфікуємо як живописні мініатюри писанкового стилю. Це речі, які оздоблені бісером, це шкарлупа яєць, яка оздоблена стрічками та вишита нитками, це шкрябанки, дряпанки та витравлені оцтом вироби. Дуже, між іншим, цікаві витвори! Таким чином, ми намагаємось пояснити людям, що такі витвори, або ще й так званні арт-об’єкти, звісно мають право на життя, але вони нічого спільного не мають з традиційними писанковими оберегами. Інколи хочеться попередити деяких митців, щоб вони саме у переддень Великодня не переходили за межі тонкої грані традиційної української писанки, не вдавались до вседозволеності та навіть інколи й вульгарності у своїх начебто писанках. Інколи у нас момент демократії аж зашкалює. Хоча відомо, що у страсний тиждень потрібно бути особливо стриманими — у думках, у вчинках та діях. Маємо бути стриманими у тому, що ми наносимо на яйце. Можна написати що завгодно і не обдумано спонтанно, і при цьому дуже нашкодити собі. Бо коли ми пишемо писанку, ми кодуємо своє майбутнє життя. Коли з людиною цілий рік будуть відбуватись якісь незрозумілі речі, вона має згадати своє необдумане ставлення до писанки. Замість того, щоб малювати якісь свої фантазії на писанці, краще вже просто зробити крашанку. Старі люди свідчили: «Як слова у молитві не можна змінювати, так само не можна змінювати оберегову орнаментику, знаки та символи писанки. Хтось звісно зауважить: «Та ми ж тоді не знатимемо, що малювати!» У такому випадку я всім раджу звертатись до першоджерел, до каталогів, що містять давні схеми малюнків характерних писанок. Опис колекції народних писанок Лубенського музею, зокрема, має і наш Черкаський краєзнавчий музей. До цього каталогу увійшли більше 2000 зразків схем, за якими можна за бажання відтворити писанки, характерні для різних регіонів країни. Краще малювати те, що люди писали традиційно з покоління в покоління. Ці орнаменти несуть в собі сакральну силу, особливу енергетику та значення, свій зміст, який варто передавати із покоління до покоління. Бо не дарма кажуть, допоки існує писанка, доти існує й світ!
До речі, не лише символи та орнаменталістика мають своє силу та значення у писанках, але ще й колір. Білий — несе чистоту та мир, жовтий — достаток, червоний — то ми знаємо, — символ крові Христової, синій — вищої духовної сили, зелений колір символізує ріст та врожай, чорний — характеризує землю.
Хочу додати, що окрім декоративних речей, які чомусь називають писанками, є суто їстівні, які теж не мають ніякого відношення до традиційних писанок. Потрібно розуміти, що вони — це те, що ви готуєте на свято в якості страви. Це буде варене яйце, яке якось прикрасять, а потім з’їдять. Тут важливо знати, що шкарлупи таких яєць ні в якому разі не викидати на смітник. Краще розсипати десь на городі , або у квітнику, або прикопати десь у землі.
А справжній оберіг — це сире яйце, орнаментоване та розписане людиною, яка добре знається на цьому, різними символами та знаками, яке зберігається у домівці на видному місці, або біля ікон. Через деякий час воно засихає, перетворюється на калатальце. Здавна вважалось, що звук саме такого калатала відганяє усе нечисте від оселі та її господарів. Хочу також застерегти — не зберігати в якості оберегів речі декоративного змісту — яйця, з яких видуто вміст ( жовток та білок), які закріплюються на мотузочок. Це вже не оберіг, а просто красива дизайнерська річ, яка не буде працювати. А ще дуже хочеться застерегти наших людей від того, щоб наклеювати на яйця спеціальні наліпки з ліками святих і тим більше їх святити. Потім їх будуть розбивати, щоб покуштувати, а оті святі образи потраплять у сміттєве відро. Це, як для мене, дуже схоже на звичайний такий вандалізм! Звісна річ, наклеювати наліпки на крашанки швидше та зручніше, ніж їх просто довго фарбувати. Але чи варто так вчиняти зі святими та ще й у такі світ дні?!
Тетяна Євгеньєва
