21 квітня 2017 року 95-ту сторінку книги свого життя перегорнув цей шанований ювіляр. За плечима Михайла Федоровича довге і плідне життя. Не завжди доля була прихильною до нього. Змалечку зростав без батька. Єдиною опорою була мама. По закінченню школи вступив до Васильківського авіаційно-технічного училища. Саме професія механіка і визначила фронтовий шлях Михайла Федоровича. Про це \”Нова Доба\” дізналася в Шполянській РДА.

Пройшовши дорогами війни, у 1947 році повернувся додому, одружився. Разом зі своєю дружиною – Ганною Олексіївною виростили двох прекрасних дітей: сина і доньку. Має ювіляр четверо онуків і п”ять правнуків. Все своє життя Михайло Федорович працював. Понад сорок довгих років – саме такий трудовий стаж ветерана. На грудях Михайла Дувінга безліч нагород. Серед них і найдорожчі серцю ветерана: орден Вітчизняної війни, медалі „За бойові заслуги”, „За взяття Берліна”, „за Перемогу над Німеччиною”, ювілейні медалі. Саме цей факт і говорить сам за себе про життєвий шлях іменинника.