Олександр Ворошков приїхав до Черкас із Краматорська. Сюди привіз не лише рідних, а й котиків, а їх у сім’ї аж 11. Чоловік каже, що вони теж члени родини, а родина має бути разом, тим більше у такий нелегкий час. Хоча зізнається, що перевезти усіх було складно, та й для тваринок дорога не далася легко.
Відразу нас зустрів кіт Лев, який сидів на підвіконні й виглядав гостей у вікно.
− Це наш Лев, кошеня з розумними очима. Дуже норовливий, любить гратися лише тоді, коли йому цього хочеться, − розповідає господар.
Усе почалося з того, що в сім’ї було дві кішки, а потім на вулиці підібрали ще кошеня-хлопчика. На той час тварини не було стерилізовані, так із часом і з’явилися 11 котів.
− Моя історія незвичайна у тому, що це було внутрішнє переміщення саме з домашніми тваринами. 11 котів перевезти не так просто, і щодо логістики, і щодо нового місця проживання. Не всі хочуть приймати таких гостей. Та завдяки підтримці й допомозі моїх колег Лариси Ходаковської, Олени Гавриш, ми переїхали й комфортно живемо. Також велична вдячність волонтерам, які забрали нас. Попри таку складну дорогу, ми досить швидко доїхали, − розповідає пан Олександр.
Нині котики вже відійшли від дороги, звикли до нового дому, повертаються до звичного життя.
Олександр із родиною вперше в статусі внутрішньо переміщеної осіб, хоча сам займається допомогою таким людям уже 8 років. Олександр Ворошков – радник із питань внутрішньо переміщених осіб у Донецькій області, координатор СОС-Краматорськ.
Краматорськ на той час, коли Олександр виїжджав, був під загрозою бойових дій та обстрілів, був ризик оточення, тому вирішили їхати. До того ж син Олександра учасник бойових дій, нині знову долучився до лав Збройних Сил України.
− У місті закрилися більшість магазинів, аптек, відділень банків. Звичайно, ще працюють деякі магазини, є продукти, але ціни виросли в рази. Складно отримати й медичну допомогу. Крім того, голова Донецької військової адміністрації закликав усіх, хто може, виїхати з міста, − розповідає пан Олександр.
Чоловік пригадує, як «прилетіло» в будівлю СБУ, яка недалеко від їхнього дому. Було відчуття, каже, ніби фундамент поїхав і більшість постраждалих було саме серед цивільного населення, яке проживало у сусідніх будинках.
Перебуваючи у Черкасах, чоловік не припиняє займатися своєю діяльністю, допомагає евакуюватися тим, хто цього потребує, особлива увага маломобільним людям.
− Найбільша проблема – це відсутність палива в Краматорську. Але зараз із колегами знайшли вихід і будемо намагатися доставляти гуманітарну допомогу у найвіддаленіші населені пункти, − говорить Олександр Ворошков та пригадує, як починалася його діяльність. − У 2014 році я не займався ще волонтерством, тоді працював сторожем у церкві, ми там годували безхатченків. Та коли до нас почали приходити люди, які виїхали з Горлівки, і їм не було чого їсти, був дуже здивований, що ніхто ними не опікується. Так і почалася моя діяльність. Зрозумів, що потрібно брати відповідальність на себе. Тоді ми звернулися до міського голови, створили волонтерську ініціативу СОС-Краматорськ.
Пан Олександр упевнений, що Україна переможе, й незабаром можна буде повернутися додому.
− Коли буде перемога України, коли в нас у Краматорську буде спокійно ми хочемо повернутися додому. Адже маємо багато роботи, треба все відбудовувати, повертати країну до нормального життя. А насамперед відбудовувати людей. Останні 8 років займаюся внутрішніми переміщеними особами і зрозумів, що патріотизм виховується ставленням до людей. Коли вони розуміють, що їх підтримують, розуміють, допомагають, вони змінюються.
Спілкувалася Олеся Зінченко
