Черкаський обласний контактний центр розпочав свою роботу в 2013 році. Цьогоріч у квітні тут мали б святкувати 9-річчя своєї діяльності. Та нині не до цього. Фахівці центру цілодобово допомагають тим, хто зараз найбільше цього потребує – внутрішньо переміщеним особам, які із 24 лютого масово почали приїжджати на Черкащину. Про особливості роботи в період воєнного стану, допомогу внутрішньо переміщених особам нам розповіла директорка Черкаського обласного контактного центру та координаторка з питань ВПО в Черкаській області Лариса Ходаковська.

 

 

− Пані Ларисо, розкажіть, як організація вашої роботи змінилася після 24 лютого?

− Звичайно у нас додалося роботи. Пригадую 2014 рік, так само приймали внутрішньо переміщених осіб, допомагали. Так як ми маємо досвід роботи, зараз займаємося, в основному, поселенням внутрішньо переміщених осіб. До нас люди приїздили із Харкова, Сум, Маріуполя, Донецької та Луганської областей. Надаємо як транзитне місце проживання, так і селимо на більш тривалий період. Працюємо ми цілодобово. Крім того, займаємося й волонтерською діяльністю. Завдяки Благодійному Фонду Stabilization Support Services маємо продукти, засоби гігієни, які розвозимо тим, хто цього потребує.

 

− Розміщуєте людей в Черкасах чи й по області?

− У Черкасах розміщуємо лише тих, хто їде транзитно. А хто хоче лишитися, надаємо контакти відповідальних по районах і там вони допомагають людям поселитися.

− Чи нині є координація діяльності з іншими областями, зокрема з вашими колегами?

− Звичайно, тримаємо зв’язок. Зокрема, у кожному регіоні є координатор із питань ВПО, тож постійно на зв’язку. Ми така велика дружня родина. Наприклад, не так давно в Черкаси приїхав мій колега з Краматорська Олександр Ворошков. Йому я зателефонувала сама, запропонувала допомогу у переїзді, адже він має 11 котиків, яких благополучно разом із сім’єю привіз сюди. Доєдналася до цього й громадська активіста Олена Гавриш, вона надала й переноски для котів, постійно була на зв’язку, переймалася. Дуже хочеться якомога більшій кількості людей допомогти, тож намагаюся робити все, що від мене залежить.

 

− У середньому скільки вдень приймаєте дзвінків?

− Зараз зменшилася кількість внутрішньо переміщених осіб, у середньому 250-280 осіб телефонують саме до нас.

− Якої допомоги, крім поселення, потребують люди?

− Ми займаємося соціальним супроводом, пояснюємо, як зареєструватися, отримати відповідні довідки. Дуже багато запитів, із якими до нас звертаються – це потреба в памперсах для дитини, спеціального харчування, ліків, інвалідних візків. У нас є постійна комунікація з громадськими організаціями, ОВА, структурними підрозділами, тому намагаємося якомога швидше дати людям того, що вони потребують. Також стараємося заспокоїти людей, усіляко підтримуємо, спілкуємося, щоб вони не відчували себе одинокими й покинутими.

 

− Як черкащани реагують на таку кількість внутрішньо переміщених осіб? Чи пропонують допомогу?

− Черкащани − унікальні, багатогранні, щирі українці. Такого об’єднання людей я не пам’ятаю. Усі намагаються допомогти, хто чим може. Підприємці, просто небайдужі люди телефонують пропонують свої послуги, залишають контакти. Люди хочуть надати транспорт, допомогти фізично, поселити внутрішньо переміщених осіб.

 

 

 

− Поділіться історіями людей, що вас вразили.

− Таких дійсно дуже багато, мабуть це історія кожної людини, із якою я спілкувалася. Дуже приємно вражають ті, хто не лишає своїх улюбленців. Це люди з великим серцем. Вони дуже хвилюються, що не знайдуть житла із улюбленцями. Та ми допомагаємо всім. Вразила історія сім’ї, яка виїхала з Краматорська. Їх четверо: батьки і двоє дітей, крім того, мають улюбленців: морську свинку, собачку і кицю. Ми спільно з Оленою Гавриш допомогли знайти житло. Жінка розповідає, коли виїжджали з дому, то всю їжу, яка була в морозильній камері, розвішала в пакетах на тину, щоб люди могли забрати собі. Такі історії розчулюють дуже. Нещодавно спілкувалася з людьми, які приїхали з Маріуполя, їх три родини, проживають у Черкаському районі. Люди вирвалися із пекла, але віри в перемогу не втрачають. Вони лишилися без житла, тому тут планують залишитися на невизначений термін. Тож вирішили садити город, із посадковим і посівним матеріалами помагають сусіди. Кожна історія − це людський біль і дуже добре, що ми можемо допомагати.

 

− Ви згадали про ваших партнерів, друзів, із якими співпрацюєте, допомагають внутрішньо переміщених особам. Хто вони?

− Насамперед, це команда Благодійної організації «Благодійний фонд «Стабілізейшен суппорт сервісез». Вони мають досвід координації гуманітарної підтримки із 2015 року, особливо в інших країнах. До 24 лютого ця організація пропагувала права ВПО та ветеранів. Тепер же весь час, досвід та зусилля витрачають на закупівлю, доставку та розповсюдження, зокрема в найгарячіших точках, харчування, одягу, засобів гігієни і всього, що потрібно для ВПО.

Також співпрацюємо з місцевими волонтерами. Знаємо, що можна завжди звертатися до Віктора Дивнича у Центр гостинності для переселенців, вони своєю допомогою охоплюють всю область. Тісно співпрацюємо з Центром допомоги армії, Оксаною Циганок, Іванною Дубовою, Віталієм Ковалем. Маємо всебічну підтримку й допомогу від нашої влади. У нас злагоджена робота на всіх рівнях і я думаю, що це великий плюс до перемоги.

 

Телефони «гарячої лінії» Черкаського обласного контактного центру:

068 621 80 29; 050 420 13 56.

 

Спілкувалася Олеся Зінченко