«Пили дощову воду, їли що було…» − розповідь жінок, які вирвалися з Маріуполя

«Пили дощову воду, їли що було…» − розповідь жінок, які вирвалися з Маріуполя

У Гуманітарний центр Черкаської міської ради Світлана з мамою прийшли, маючи в руках лише документи. Вони вирвались із Маріуполя чи не останніми – серед жаху розривів бомб і снарядів.

 

«Сиділи тижнями в підвалах. Тричі ледь встигали вибігать з-під завалів. Пили дощову воду, їли що було… Розуміли, що ми в пастці, що треба якось рятуватись. І 12 квітня просто вийшли і пішли. Таких як ми відчайдух було не багато», − розповідає Світлана.

 

Рухались маленькою групкою повз сумнозвісний нині завод «Азовсталь». Чути було як «гатять» із моря. Уже аж в Черкасах жінки дізналися, що саме в цей день на завод була здійснена хіматака…

 

«Чули, як пролітають кулі. Але не зупинялись, бо на дахах будинків були снайпери. Для них ми, як звірі на сафарі. І не знаєш, хто наступний», − говорить жінка.

 

А далі 12 страшних блокпостів. На кожному перетрушували, могли забрать у Ростов, вкинути в «яму» чи просто розстріляти…

 

«Ми все боялись, щоб “наші” не здали. Бо знають, що мій чоловік і син в “Азові”… Бог вберіг», – каже Світлана.

 

Тепер щовечора з мамою читають молитви. За своїх рідних чоловіків, за усіх Захисників і за свій «Марік» – незламний, залізобетонний, нескорений!

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x