Володимир Білецький був вимушений уже 24 лютого поїхати із Харкова через обстріли міста російськими військами.

− Життя лишив у Харкові. Там лишилося все: робота, друзі, дім, усе, що в будинку, дача, − говорить чоловік.

Пан Володимир понад 20 років працював у Харківській дитячій лікарні. Уранці 24 лютого над його селом пролунали перші вибухи. Із родиною відразу вирушив до Харкова та зрозумів, що ні на роботу, ні додому краще не повертатися.

− По дорозі на роботу ми побачили на кільцевій дорозі ворожу техніку й зрозуміли, що на роботу не прорвемося. Тож виїхали з Харкова. Уже в дорозі думали, куди поїхати, − пригадує лікар.

Пан Володимир мав робочі контакти в Черкасах, сюди він приїжджав раніше із лекціями. Тому приїхали в це місто. Спочатку колега надав тимчасовий прихисток, далі із дружиною та собакою переїхали на орендовану квартиру. Володимир Білецький влаштувався на роботу в Черкаський онкологічний диспансер. Тут він має змогу продовжувати свою справу – лікувати дітей.

− Тепер ми маємо свого спеціаліста, який дуже хороший хірург, онколог, − зазначає Марина Пухальська, старша медична сестра дитячого онкоцентру. − Він добре спілкується з маленькими пацієнтами, вони його дуже люблять

Лікар зізнається, улюблена справа втішає та додає сил. І хоча в його селі ще тривають бойові дії і він не знає, чи вистоїть домівка, мріє про повернення на Харківщину.

− Я думаю про те, що будемо повертатися. Не знаю, правда, коли, але поїдемо додому обов’язково, − говорить пан Володимир.

 

Детальніше – в сюжеті “ВІККА”

Ця публікація була підготовлена в межах проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю «Нова Доба» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

 

Читайте нас у телеграмі – Черкаські новини#Нова Доба