Понад сімдесят років поспіль 23 травня в Україні відзначають День героїв. У кожен період історії − вони свої: мужні, сміливі, безстрашні та вірні своєму народові й державі. Беручи з них приклад, виростають майбутні покоління, які їх пам’ятають і шанують. Попри те, ми рідко задумуємося про те, що багато героїв не в книжках чи фільмах, а поряд із нами: живуть у сусідніх будинках, ходять поруч на вулицях, їздять у громадському транспорті й соромляться, коли їх називають «Героями».
Геннадій Карпов родом із Одеси, але освіту здобував на Черкащині. Тут одружився і створив сім’ю. Відслуживши в армії, пішов на роботу в міліцію у 1995 році. Зараз Геннадій працює командиром автотранспортного взводу БПОП у Головному управлінні національної поліції в Черкаській області. За роки служби йому доводилося неодноразово брати участь у різних спецопераціях, затримувати злочинців, охороняти правопорядок. Та найбільше запам’яталася антитерористична операція. У 2014 році Геннадій Карпов був у Слов’янську, Дзержинську, Попасній, Дебальцевому, у 2015 році – недалеко від Донецького аеропорту в Авдіївці. Пригадує, що охороняючи громадський порядок, постійно ховалися від снарядів, адже весь час тривали обстріли.
− У наші обов’язки входила перевірка транспорту на блокпостах, охорона громадського порядку в Авдіївці, − зазначає правоохоронець. − Коли приїхав звідти, якось було незвично, що тут люди не розуміють, що за 700 кілометрів йде справжня війна. Там убивають військових, мирних людей, руйнують будинки, практично паралізоване суспільне життя. Тільки ті, хто був у зоні антитерористичної операції чи поблизу неї, бачив розгромлені населені пункти, може зрозуміти, що насправді відбувається.
Та після перебування в зоні бойових дій правоохоронцю змінювати професію не захотілось.
− Якби й були такі думки, то виникли б вони набагато раніше. Щоб зараз сказали, що потрібно їхати знов у зону АТО – поїхав би, не роздумуючи. Таке вже наше ремесло: захищати! − підкреслює поліцейський.
Також Геннадій Володимирович брав участь в операції «Бурштин» у Рівненській області. Перебували правоохоронці там протягом тридцяти днів, вилучали помпи для бурштину, затримували зловмисників. Чоловік розповідає, що доводилося чергувати в лісі і вдень, і вночі, прочісувати територію, наприклад, іти кілометрів зо п’ять, сидіти в засаді й затримувати тих, хто незаконно видобуває бурштин.
− Знаєте, ті люди ніби живуть у своєму світі, їм нічого не потрібно, нічим вони не цікавляться. Головне, щоб була можливість добути й продати бурштин і отримати за це гроші. Вони навіть так і говорили: «Мені байдуже, що відбувається в країні, головне, щоб мені було тут добре», − ділиться Геннадій Володимирович.
Нещодавно у нашій країні відбувся наймасштабніший пісенний захід − «Євробачення-2017». Громадський спокій охороняли й правоохоронці з Черкащини, зокрема й Геннадій Карпов. Поліцейський розповідає, що охоронців порядку там було багато, адже туристи та вболівальники з’їхалися з різних країн.
− Наше завдання було перевіряти підозрілі предмети, контролювати, щоб не розпивали спиртних напоїв, щоб ніхто не порушував порядок та не вчиняв провокацій. До речі, все пройшло досить спокійно, без ексцесів, − розповідає Геннадій Володимирович.
Попри понад двадцятирічний стаж роботи у правоохоронних органах та значну кількість успішних спецоперацій, героєм себе Геннадій Карпов не вважає.
− Коли отак аналізую, то розумію, що поки працював у ДАІ, то можливо й урятував когось, особливо, коли зупиняв п’яних водіїв, адже він міг когось збити чи й сам потрапити в аварію. Затримували неодноразово наркоторговців, забирали нарковмісні речовини, таким чином хоч трохи очистили наше місто від цієї нечисті. Та це не геройство, а повсякденна наша робота − охороняти порядок. А герої − це, мабуть, ті, хто на передовій захищають країну. Не заперечуватиму, що й робота поліцейського є небезпечною: ніколи не знаєш, що робитиме злочинець, може, в нього є зброя, і він у тебе вистрілить або кине гранату. Але тут потрібно просто перебороти себе, свій страх. Ми всі це розуміємо, адже якщо не ми, то хто? − підсумував Геннадій Карпов.
Олеся Зінченко, фото автора
