Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Краєзнавчий музей підготував та вперше показав на загал велику кількість старовинних, автентичних, характерних українських сорочок саме в стінах цього закладу. А це майже сотня унікальних виробів ручної роботи (від окремого виготовлення тканин та ниток до фарбування та власне вишивання), які були свого часу створені руками майстринь на території Середньої Наддніпрянщини. Спеціалісти та фахівці музею, що прискіпливо та старанно готували цю експозицію, а це і працівники фондів, і відділу археології, і власне відділу етнографії через вишиті сорочки та світлини, що влучно їх супроводжують, намагались якомога ширше представити кожен район нашого регіону.

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Виставка особлива ще й тому, що експозиційні матеріали демонструватимуться у музеї аж до Дня Незалежності. Цим її творці хочуть підкреслити, що українська сорочка та власне етностиль — завжди є на часі, завжди викликають цікавість широкого кола відвідувачів, а ще звісно надихають й самим почати творити вишивану красу, яка не має віку. Експозиція має велику затребуваність, особливо серед молоді та дітей, які сьогодні майже щодня роздивляються диво-дивне…

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Про сорочки та вишиванки
Як розтлумачили завідувач відділу етнографїї Вікторія Наумчук та старший науковий співробітник цього ж відділу Валентина Хілобок, існує три поняття, які потрібно чітко розмежовувати:
− Є стара сорочка − довга, яка є частиною традиційного одягу. До нього входили й ті ж керсетки, і поясні елементи, і взуття, і прикраси, тощо. Така сорочка слугувала нашим пращурам і натільним одягом, та також була і верхнім одягом, бо проглядались деякі деталі рукава. А є вишиванка, яку раніше ми зазвичай називали вишитою блузкою. Вишиванка — це святкова верхня частина автентичної сорочки. Бо сорочка взагалі складалася з двох частин — верхньої та нижньої. Як правило, нижню частину шили з грубого полотна. Це грубе полотно не проглядалось під оцим всім верхнім одягом. Відповідно верхню частину шили з тонкого, ніжного матеріалу. Тож, по суті вишиванка — це прототип нашої старої автентичної сорочки. Хотілося б, що наші красуні чітко розмежовували сукні та сорочки. Бо сьогодні часто–густо можна побачити, як наші жіночки вдягають автентичну сорочку, підперезуються пояском, не зовсім розуміючи, що це нижня білизна. Цей факт став для нас одним із поштовхів до створення сьогоднішньої експозиції.

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

А ще ми подаємо, на наш погляд, саме головне — кольорову гаму вишивки, яка була притаманна саме для нашого регіону кінця 19-того початку 20-того століття. Це справжнє джерело для дослідників та сучасних майстринь, які мають на меті відновити наші вишиванкові традиції. Ми подаємо також для спостереження та роздумів багату палітру орнаментів, технік вишивки, навіть такі, які вже просто забулися. Це і занизування, і низинка, набирування, солов’їні вічка, сосенка, ретязь. вирізування.. Можна ще довго перераховувати їх, адже нині відомо та описано близько двохсот таких технік. Унікальним є те, що на одному виробі може бути до 18 різних технік! Уявляєте, якою майстерністю мала володіти жінка, аби усе це відтворити! Сьогодні, на жаль, повторити таке сучасним майстрам не завжди вдається, тому що структура сучасного полотна тепер зовсім інша. Зокрема, є така техніка кручений стебловий шов. Якщо добре роздивитись сорочку, вишиту такою технікою, видається, що по ній немов би пензлем малювали — які фантастичні ці орлиці, ружі, букети! Усі представлені орнаменти мають свою мелодику, інакше й не скажеш!

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Етнографи черкаського краєзнавчого ставили за мету максимально відновити кольорову гаму, орнаментику та вберегти символіко-обереговий зміст, який несе українська вишивка. Це не лише закодована інформації думок та енергетики наших предків, це насправді унікальне кодування від наших прадідів на перспективу — здоров’я, повноцінне життя, народження дітей, на загальний добробут всієї нації. Власне це просто особлива магія!

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Скільки ви маєте сорочок?
Очевидно, що більшість із нас купує пару красивих сорочок та носять їх у святкові дні. Раніше ж дівчина до заміжжя у своїй скрині мала та ретельно зберігала від 35 до 40 сорочок ! І цієї кількості їй вистачало аж до кінця життя. Потрапивши в іншу родину до свого чоловіка, вона ці сорочки використовувала. Дівчатка починали вишивати сорочки з п’яти-дев’яти років. Причому серед них були і на весілля, і на смерть. Ці речі зберігалися по особливому у тій самій скрині. Тому, мабуть, до музеїв зараз ці народні вироби потрапляють у дуже хорошому стані. Бо до цих майже святих речей ставились так само, як до людей, виказуючи їм велику шану. Наші пращури свято вірили й у те, що сорочка мала властивість вбирати енергетику свого господаря, тому цей одяг був суворо індивідуальним та нікому іншому не передавався.
Особливі сорочки, які вишивались на весілля та на смерть, вощились, тобто натирались воском. І такі сорочки ніколи не пралися.

Старовинні сорочки демонструватимуться у краєзнавчому музеї до Дня Незалежності

Світлини, аби пролити світло
Виставка супроводжується дуже цікавими світлинами. Вони не є фондовими. Це нові, свіжі, надходження, які звісно незабаром стануть особливим музейним надбанням.
− Ми демонструємо світили не просто так, ілюстративно, — підкреслює Вікторія Наумчук. — Ось наприклад фото, яке була нам передано нашою колегою Валентиною Нестеренко. На них — її мати, якої вже, на жаль, не має. Від її сорочки, яку можна розгледіти на світлині, теж майже нічого не залишилось. Лише невеличкий клаптик — рукави! Але фото разом із ним дають унікальну можливість відтворити оригінал. Звичайно, якщо хтось із майстрів візьметься за цю справу. Це дуже цінне поєднання. Хочу звернутись до всіх. Не викидайте світлини, несіть їх до нашого музею! Так само, як і ті клаптики вишиваних речей, які, можливо, зберігаються у вас вдома, або у ваших рідних по селах. Ми радітимемо безмежно від кожного невеличкого зразка, за яким можна дослідити культуру вишивки. Та й власне це наша з вами спільна історія!

Вишивали, зазвичай, натуральною ниткою з коноплі, яку фарбували різними природними барвниками. Наприклад, сіруватий колір проявлявся після фарбування вільхою, «білим по білому» вишивали сіровою ниткою, яку взагалі не піддавали фарбуванню, кора дуба давала м’який коричневий колір.

Тетяна Євгеньєва

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x