Тетяна Очеретяна:
«Моє хобі − моє натхнення. Подорожі з рідними та друзями відкривають у нас невідомі грані, які самотужки дуже важко знайти. Гори, рівнини, ріки, озера, замки й храми бережуть столітню історію віків, даруючи можливість доторкнутися до прадавніх знань. Журналістика − умовний храм, що береже в собі таємниці й інформацію, події та життєві історії. Мої подорожі надихають мене все більше відкривати цей світ, людей та красу навколо й розповідати про це іншим».
Світлана Лазоренко:
«Йога − джерело життєдайної сили, що дарує тонус тілу та очищує думки. Журналістика дуже різнобарвна, й іноді, щоб очистити полотно для нових сюжетів, потрібно відволіктися і поглянути на світ під іншим кутом. Йога у цьому допомагає».
Олеся Безпалова:
«Читати книги − то ніби відкривати щораз інший світ, його героїв та незвідані шляхи поміж рядків. Сторінка за сторінкою, набуваючи нового досвіду, проживаєш не одне життя, пишеш не одну історію та надихаєшся вчинками, мудрістю і пригодами. У журналістиці дуже важливо вміти проживати життя своїх героїв, відчувати їх та записати неупереджено кожне слово. Читання, як ніщо інше, допомагає у цьому».
Анна Крутіхіна:
«Споглядати природу, ловити її тонкі грані, миті спокою, гармонії та досконалості. Світ багатогранний, різнобарвний та продуманий до дрібниць – аби лише його зрозуміти. Не можу розповісти про своє хобі, бо усе, чим би не захоплювалась, залишається у серці назавжди. Так і журналістика для мене – не робота, а велика частина життя, що мене формує. Знаходжу натхнення у світі, людях, їхніх історіях, у власних думках та можливостях».
Владислав Бедринець:
«Попри зовнішню хаотичність, бджолярська справа має чітку структуру і навчає дисципліні. У цьому світі, де можна загубити свою душу в інформаційному смітті, це – чи не єдине, що може надихнути на звершення. Бджоли – сонячні істоти, котрі, хоча й мають власну думку і незалежність, але вміють підкорятися лідеру і об’єднувати свої сили заради спільної мети. Ці риси черпаю і для журналістики, адже для редакції – це запорука успіху! А ще… інколи так приємно відчувати себе «покращувачем» тисяч доль, хоча б і на рівні однієї, окремо взятої країни, ну, тобто вулика».
Олеся Зінченко:
«Танець – це те, що дарує натхнення, спонукає творити, знаходити нові ідеї, а головне − не втрачати себе в інформаційному потоці. Так журналіст повинен вміти вальсувати навіть із тими героями, що не дуже охочі до танцю, пристрасно витанцьовувати від однієї події до іншою, не збивши при цьому, ніг та тілом, через танець, передати інформацію своєму читачеві. Кожен виступ на сцені дає значний заряд енергії та позитивних емоцій. Отак улюблені робота й хобі дарують гармонію щодня».
Вікторія Матвієнко:
«Ніжні пелюстки, п\’янкі аромати, тендітні корінці, що потребують догляду. Люблю садівництво й квіткарництво за те, що воно надихає до життя, а робота руками – заспокоює. Дизайнер відповідає за зовнішнє оформлення, красу і гармонійну структуру усієї газети, як і садівник, він знає, що красу досягають важкою працею і точним відчуттям міри».
