Енергія – то кров сучасної економіки. Без неї не може існувати жодна установа, жодне підприємство. Це добре усвідомлюють російській терористи, коли атакують українську енергетичну інфраструктуру. ТЕЦ та ТЕС, які вони намагаються зруйнувати, відновити буде надзвичайно складно. Тож, саме час замислитись над тим, а чи варто взагалі це робити? Адже технологія отримання енергії під час спалювання кам’яного вугілля чи викопного газу вже давно застаріла. Хоча б тому, що самі енергоносії, що використовуються в цих станціях, у ХХІ-му сторіччі мають вигляд анахронізму, співставного з китовим жиром в ХХ-му. І причина аналогічна. До речі, як і з китами, вона аж ніяк не екологічна. Просто науково-технічний розвиток людства сягнув нового рівня. На ньому спалювати вугілля, щоб засвітити лампочку, стає економічно невигідним порівняно з отриманням енергії з інших джерел. Наприклад, агротехнічних. Досвід фермерів із Черкащини та багатьох інших регіонів України доводить, що електроенергію і навіть пальне для двигунів можна успішно «вирощувати» на полях. Спробуємо розібратися, як саме це зробити, чому це вигідніше та сучасніше і до чого тут саме українські поля.

 

Як це працює

Перш ніж говорити про перспективи й можливості, розглянемо саму технологію. Чи дійсно можливо зарядити акумулятор ноутбука чи телефона, з якого ви зараз читаєте цей текст, електроенергією, отриманою з агросировини. Виявляється – можливо. Більше того, це вже давно й досить успішно практикується у світі, в Україні й навіть на нашій рідній Черкаській землі.

 

 

Найпростішим (але не єдиним) замінником викопних енергоносіїв є біогаз. Шкільний підручник підказує, що біогаз – це продукт метанового зброджування біомаси. Якщо пояснити це простіше, то можна сказати, що біогаз виробляють мікроорганізми. Причому відбувається це в два етапи. Спочатку бактерії першого виду харчуються безпосередньо рослинами та/або органічними відходами тваринництва. У ході життєдіяльності вони продукують речовину, яку споживає другий вид. І вже ті мікроістоти в свою чергу продукують біогаз. Якщо комусь здається це дивним, то варто згадати, що ми все життя дихаємо повітрям, яке по суті є відходами життєдіяльності рослин. На відміну від повітря, основним складовим біогазу є не кисень, а метан. Його там від 55 до 75 %. По теплоті згоряння 1 м³ біогазу еквівалентний: 0,8 м³ природного газу; 0,7 кг мазуту; 0,6 кг бензину; 0,85 л спирту; 1,6 кг дров; 1,4 кВт електро­енергії. Загальна теплотворна здатність біогазу – від 5000 до 8000 ккал/ м³. Тобто це цілком придатний для використання енергоносій, який близький до природного з усіма перевагами використання. Біогаз можна накопичувати, перекачувати, використовувати як паливо для двигунів внутрішнього згоряння, ну і, звісно, як пальне для теплових електростанцій. Якщо біогаз очистити, ми отримаємо біометан, який абсолютно ідентичний викопному природному газу, а отже, його можна заправляти в мережу природного газу країни чи світу.

 

 

Приємним бонусом виробництва біогазу є ще й те, що продукти переробки бактерій, з яких уже відкачаний газ, є якісним добривом. Його можна й потрібно використовувати для вирощування агрокультур. У тому числі й тих, які використовуються для виробництва самого газу. Свого роду замкнутий цикл, що є абсолютно нормально для природи.

 

Світ обирає біоенергетику

Фантастичні історії про пальне, яке можна вирощувати на полях, відомі людству ще з тих часів, коли лише розпочали добувати вугілля. Перші ж відомості про реальне використання біопального датуються другим тисячоліттям до нашої ери. У 1859 році в Індії задокументована перша біогазова установка. У 1895-му здійснено перше комерційне використання біогазу для освітлення вулиць Лондона. Із того часу все прогресивне людство зробило величезний крок вперед. Особливо протягом крайнього десятиліття, коли все більш гостро почала поставати проблема не лише екологічної складової у використанні викопних енергоносіїв, а й політичної. Адже цивілізовані країни все менше хочуть залежати від нафтової та газової голки «країн-бензоколонок». Події нинішнього року є красномовним доказом правильності цього рішення. Якщо взяти країни ЄС, то тут уже майже завершено план із запровадження 20% енергії з відновлюваних джерел в енергобалансі. Частина біоенергетики в цьому успіху становить 64%. Це в середньому. Від 15% (Мальта) до приблизно 90% (Чехія, Угорщина, Латвія) і навіть 100% (Естонія). При цьому приблизно 75% енергії виробленої з біомаси споживається у вигляді теплової енергії, 13% – у вигляді електрики, а 12% – як пальне для транспорту. До речі, остання цифра на глобальному рівні стабільно зростає. Якщо в 2000 році вироблене за день рідке біопальне могло замінити 187 тисяч барелів нафти, то в 2019 – вже 1,8 мільйона барелів.

 

 

Тож не дивно, що на материках Нового Світу більше уваги приділяють саме біологічному пальному. США і Бразилія вже давно не цікавляться дешевою російською нафтою, адже разом виробляють до 90% рідкого біопального в світі. До речі, про росію, у США один із найбільших споживачів рідкого біопального – армія, для якої за нинішніх реалій пальне є не менш потрібним, ніж зброя. Багато видів транспорту там можна заправляти сумішшю продуктів нафтопереробки та біоетанолу. Поряд із Бразилією – Аргентина. Теж не особливо відстає в сфері біоенергетики. На початок 2019 року в країні працювало два десятки виробництв біоетанолу потужністю 1,4 мільярда літрів на рік. Більшість із них працює на цукровій тростині, інші використовують кукурудзу.

Європа в цьому плані трохи відстає. Найпотужнішим європейським лідером у галузі «зеленої» енергетики є Німеччина. Станом на 2018 рік країна виробляла близько 3% світового обсягу рідкого біопалива. Згідно з підрахунками німецького об’єднання виробників біодизеля (Verband der Deutschen Biokraftstoffindustrie, VDB), німецькі компанії випустили 3,2 мільйона тонн біодизеля. Основна сировина – рапс і використана соняшникова олія. Це великі цифри, але в порівнянні з американськими континентами вони відстають. І саме тут можна знайти чудову нішу для європейської країни, яка має величезні площі для вирощування біоенергетичного пального. Тобто для України.

 

Європі потрібні українські поля

Потенціал біоенергетики України, за оцінками Держагентства енергоефективності, становить 870 петаджоулів. (Для порівняння – лідер в цій галузі США виробляє 1,6 тисячі петаджоулів).

Фахівці з Біоенергетичної асоціації України наголошують, що потенціал виробництва біометану в Україні на найближчі кілька років становить до 10 млрд м³/рік. Водночас обсяги власного видобутку викопного палива нашою країною становлять 20–21,5 млрд кубометрів на рік, а щорічний обсяг його імпорту – у середньому 9–10 млрд кубометрів. Таким чином імпортований природний газ ми можемо замінити біометаном.

«Для того, щоб запустити галузь виробництва біометану, країна вже має всю необхідну законодавчу базу, зокрема ухвалено Закон України № 1820-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку виробництва біометану». Також Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), внесла зміни в кодекси газотранспортної (ГТС) і газорозподільної (ГРС) систем, у яких уточнила вимоги до біометану для подачі в газові мережі», – повідомляють в Мінагрополітики.

За розрахунками Біоенергетичної асоціації, з урахуванням витрат на повоєнну відбудову до 2030 року Україна здатна повністю замістити імпортований природний газ і перейти до другого етапу – експорту.

На думку Сергія Кравчука, генерального директора агрохолдингу «Галс Агро», Євросоюз уже зараз, на етапі нашого старту зацікавлений купувати український біометан, причому за ціною природного газу плюс премія за відновлюваність. Уже є домовленості у вигляді підписаного меморандуму про співпрацю між українською та нідерландською компаніями.

– Якщо кожне з агропідприємств відведе усього 5−10% землі під вирощування енергетичних культур та збирання соломи для виробництва біометану – Україна не лише забезпечить власні потреби, але й зможе стати вагомим імпортером біометану до країн Європи. При цьому для господарств дохід із гектару ріллі зросте мінімум втричі у порівнянні з вирощуванням традиційних культур для експорту зернових, – відзначає аграрій.

За 2020 рік в Україні запустили в дію 68 біогазових станцій, при цьому 50 біогазових електростанцій продають електроенергію за «зеленим» тарифом. Про це повідомляє Біоенергетична асоціація України. За даними асоціації, серед введених у 2020 році біогазових станцій: 28 виробляють біогаз із агросировини; 27 працюють на біогазі полігонів твердих побутових відходів; 9 виробляють біогаз у результаті анаеробного очищення промислових стічних вод; на одній біогаз отримують із осаду господарсько-побутових стічних вод; 3 станції призначені для виробництва генераторного газу (класифікуються як біогазові станції). При цьому 50 біогазових електростанцій продають електроенергію за «зеленим» тарифом.

 

 

Війна не лише не зупинила загальну тенденцію. До кінця 2022 року в Україні запрацюють перші два біометанові заводи — на Чернігівщині,  потужністю до 3 млн м³ палива на рік, та на Вінниччині, потужністю до 10 млн м³ на рік. У 2023 році планують доєднатися ще п’ять виробників.

Такий біогазовий бум у період війни – не випадковий. По суті, це ще одна путінська перемога зі знаком мінус. Європа відмовляється купувати російський газ. Ця зима буде екстремальною і люди йдуть на екстремальні заходи, щоб її пережити. Але будуть зими й надалі. А от угод із росією більше не буде. Тож європейці шукають довгострокову альтернативу газу, в якому людської крові більше, ніж метану. Ним має стати український біогаз.

 

 

– Чи буде існувати цей газовий потік із України в Європу після закінчення війни – ніхто напевно не знає. Або рф ізолюють узагалі й ніякого транспортування газу не буде. Якщо ж так станеться, тоді є альтернатива — зрідження газу на місці. Тобто виробництво біо зрідженого газу (BIO-LNG), на який є величезний попит, ціна й покупці. При цьому покупці, як на біометан у трубі, так і на BIO-LNG. Укладення контракту на 7−10 років не є проблемою сьогодні, – відзначає член правління Європейської біогазової асоціації Грегорі Крупніковський.

Біометан продають за ціною природного газу. Через рекордно високі ціни на газ, дохідність від продажу біометану зараз мінімум вдвічі вища, ніж від продажу електроенергії з біогазу за зеленим тарифом. Но початку липня його ціна в Європі орієнтовно становила 1600 євро за 1000 кубів. При експорті палива в ЄС до вартості додається ще й премія за екологічність.

У Біоенергетичній асоціації України прогнозують, що вже в наступному році виробників біометану в нашій країні стане більше.

– Загалом же Україна може стати лідером в ЄС із виробництва біометану, бо має найбільшу площу сільськогосподарських земель, найдешевшу сировину й здатна виробляти дуже конкурентний біометан, на який є попит і всередині України, і за кордоном, – вважає керівник спілки «Біоенергетична асоціація України» Георгій Гелетуха.

 

Черкащина – край квітів і… біоенергії

Найцентральніша область України просто не має іншого вибору, як втілювати в життя прогресивні ідеї людства, які підтримує країна. Черкащина завжди займала досить солідне місце в списку регіонів-виробників біоенергії. В області діє до пів сотні невеликих електростанцій, які виробляють електричну енергію за допомогою енергії сонця, води, вітру. Усі охочі дізнатися більш точні цифри і локації цих об’єктів можуть звернутися в Черкаську обласну державну адміністрацію, яка не рекомендує нині озвучувати цю інформацію з усім відомих причин. Але з того, що «можна» повідомляє, що протягом 2020 року на Черкащині запустили 155 сонячних електростанцій на дахах приватних домогосподарств. Наразі загальна кількість таких станцій становить 845 установок. Тож, цей напрямок має великий потенціал. Та ще більший – за біогазовими установками. Експерти з виготовлення біогазу вважають, що Черкаська область є однією з найбільш перспективних у цьому плані.

Ця перспектива вже реалізується на кількох підприємствах, найбільше з яких у регіоні 2019 року запустила група компаній «Панда». Його загальна потужність 7,5 МВт/год. Завод працює на сировині (жом, меласса та кукурузний силос) із власних цукрових заводів та земель агропідприємства.

 

 

– Однією зі складових швидкого запуску станції стала сучасна біогазова лабораторія, яку ми теж побудували. Завдяки її наявності, оператори чітко знали, що відбувається в реакторі та могли розрахувати оптимальну норму завантаження сировини. На комплексі ми встановили німецьке обладнання, що забезпечує краще очищення газу від сірки. Біогазовий комплекс зменшує техногенне навантаження на навколишнє середовище і в цілому має позитивний економічний і соціальний вплив для регіону, – відзначив засновник, генеральний директор та основний бенефіціар агрохолдингу «Панда» Генадій Бобов. – Майбутнє людства саме за відновлюваними енергоносіями. Ми це добре розуміємо й докладаємо всіх зусиль, щоб саме наш регіон став лідером у виготовленні цього ресурсу як для власного споживання, так і для представлення на світовому ринку.

 

 

Збільшення обсягів та й загалом кількості подібних біогазових комплексів на теренах регіону можна сміливо очікувати найближчим часом. За даними онлайн-платформи сталого агробізнесу SAF Україна (Sustainable Agribusiness Forum), створеної у 2017 році з ініціативи та підтримки Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, землі Київської, Черкаської і Полтавської областей сумарно забезпечують 25% потенціалу країни з виробництва біогазу. Тож, саме тут буде розгортатися майбутня боротьба людства за екологічно чисті й відновлювані енергоносії. Чи готова Черкащина забезпечувати біоенергією Україну та Європу, покаже час. Одне ж зрозуміло вже нині – наш регіон має достатньо ресурсів і можливостей для забезпечення економічної необхідності та виконання завдань, які ставить перед людством науково-технічний прогрес. Майбутнє вже почалося і ми маємо робити все можливе, щоб бути його частиною.

Владислав БЕДРИНЕЦЬ

 

 

Під час підготування матеріалу було використано інформацію з таких джерел:

– Ексклюзивні інтерв’ю з представниками Черкаської ОДА, ТОВ «Черкасиенергозбут» та аграріями.

– «Потенціал виробництва біометану в Україні», онлайн-платформа сталого агробізнесу SAF Україна (Sustainable Agribusiness Forum) (https://saf.org.ua/news/590/).

– «У Черкаській області розвивають альтернативну енергетику», офіційний сайт ТОВ «Черкасиенергозбут» (https://energozbut.ck.ua/news/276-u-cherkaskiy-oblasti-rozvivayut-alternativnu-energetiku.html).

– «Українська компанія готується експортувати біометан в Європу», сайт Еlevatorist.com (https://elevatorist.com/novosti/15449-ukrayinska-kompaniya-gotuyetsya-eksportuvati-biometan-v-yevropu)

– «Виробництво біопалива – один із топ-пріоритетних напрямків роботи Мінагрополітики», сайт Міністерства агрополітики та продовольства України (https://minagro.gov.ua/news/virobnictvo-biopaliva-odin-iz-top-prioritetnih-napryamkiv-roboti-minagropolitiki)

– «Біогазові системи та їх використання у сільгоспвиробництві», сайт Агробізнес сьогодні (http://agro-business.com.ua/agro/idei-trendy/item/8389-biohazovi-systemy-ta-ikh-vykorystannia-u-silhospvyrobnytstvi.html)

– «Перспективи біометану в Україні», сайт AGGEEK.net (https://aggeek.net/ru-blog/perspektivi-biometanu-v-ukraini-)

– «Зелена» енергія і біопаливо: хто в світі успішно зловив хвилю біоенергетики», сайт медіахолдингу «The New Voice of Ukraine» (https://biz.nv.ua/ukr/chista-energiya-dlya-novoji-ukrajini/zelena-energiya-i-biopalivo-dosvid-ukrajini-yevropi-ta-ameriki-50112746.html)

– «Війна в Україні підвищила популярність біопалива – експерти», сайт Екополітика (https://ecopolitic.com.ua/ua/news/vijna-v-ukraini-pidvishhila-populyarnist-biopaliva-eksperti/).