Черкаські освітяни одні з перших долучилися до волонтерського руху із часу повномасштабного вторгнення росії на територію України. Допомагають хто як може: готують їжу для бійців, яку потім відправляють на фронт, збирають гуманітарну допомогу, підтримують внутрішньо переміщених осіб, влаштовують ярмарки, задля збору коштів для ЗСУ. Крім того, проводять уроки як онлайн, так і офлайн, навчають дітей. Війна триває, потреби змінюються, на сьогодні в холодний період на передовій потребують найбільше тих речей, які можуть зігріти в окопах, допомогти розігріти їжу.

Учитель трудового навчання однієї із черкаських шкіл Петро Вітько разом зі своїми учнями виготовляють так звані «пічки», за допомогою яких можна розігріти їжу чи зробити чай у польових умовах.

Петро Миколайович зазначає, що робити їх не складно, єдине, що хотілося б ще більше часу приділяти цьому. Адже нині частина класів навчається очно, а частина – дистанційно. Та попри все тут встигають допомагати Збройним Силам України.

− У майстерні з обробки металу з учнями виконуємо насамперед шкільну програму та займаємося виготовленням «пічок». Ми й раніше це робили, зараз знову відновили, бо є попит. У середину таких «пічок» військові кладуть сухий спирт, а зверху ставлять чашку або ж кашу в металевій тарі й у польових умовах можна підігріти без проблем, − розповідає Петро Миколайович. − Технологічних складностей у виготовленні немає, металу в нас достатньо, є паперові розгортки для того, щоб вирізати правильні макети. А ще дуже важливо те, що учням подобається цим займатися, їм дуже цікаво. Вони з таким запалом виготовляють деталі.

За словами вчителя, розробка ця не нова, відома була й раніше, але мало хто виготовляє такі «пічки». Тож запитів від військових мають багато і всі намагаються встигнути виконати. Адже в холодну пору року дуже важливо мати таку «пічку» під рукою та зігрітися чаєм або з’їсти теплий обід.

Олеся Зінченко