Поліпи прямої кишки – доброякісні утворення на стінці товстого кишківника. Вони можуть бути поодинокі, але трапляються і групами. Доброякісне утворення потенційно може перерости у злоякісне, тобто у рак прямої кишки. Олег Стратійчук, завідувач проктологічного відділення Черкаської обласної лікарні, розповів читачам «Нової Доби» про потенційну небезпеку поліпів та наголосив на необхідності їх вчасного виявлення та видалення.
–Більше 90 відсотків всіх патологічних пухлин розташовані на рівні 30 см від анального каналу, тобто доступні огляду ректороманоскопом. Але, на превеликий жаль, наші пацієнти не звертаються до хірурга або проктолога вчасно, щоб пройти обстеження. Тому що часто в людини, в якої виник поліп, нічого не болить, а коли і з’являється кров, людина «списує» цей симптом на геморой.
Коли поліпи починають кровити? Коли вони запалюються, збільшуються, зазнають подразнень або навіть перетворюються у злоякісну пухлину. Уже при виникненні серйозних проблем людина змушена звернутися до фахівця, але часто таке звернення є запізнілим. Так, нещодавно до нас звернулася жителька Канівського району, радіаційно забрудненої зони. У неї виявили поліпи. Але, перш ніж лягти на операцію, жінка вирішила зібрати вдома урожай. Тож вдруге приїхала до нас через кілька місяців після діагностики. На жаль, утворення за такий, здавалося б, незначний проміжок часу, встигло перерости у злоякісне. Тому ми були змушені направити її до онкодиспансеру, – говорить лікар.
– Поліпи, як правило, розвиваються на хворій кишці. Якщо у людини є хронічні коліти, синдром подразненого кишківника, дивертикуліти – на ділянках кишки, ураженої цими хворобами, можуть виникати поліпи.
Новоутворення у прямій кишці можуть бути різноманітні за своєю структурою, агресивністю, походженням. Існують також поліпи вродженого характеру – це при сімейному дифузному поліпозі. У нашій області зареєстровані 7 людей із таким діагнозом. При цій хворобі уся товста кишка має поліпи. Такі пацієнти перебувають на диспансерному обліку і проходять регулярні обстеження, оздоровлюються. Хірургічне лікування для них означало б видалення значної ділянки кишки.
На один виявлений випадок раку товстої кишки, за міжнародною статистикою, має бути виявлено не менше 10 випадків поліпів товстого кишківника. В Україні ж маємо 35 тисяч випадків раку товстого кишківника, які були прооперовані у 2016 році, і лише 5 тисяч випадків поліпів за рік. Тобто, кількість виявлення поліпів є у 70 разів меншою від належного показника. Можемо зробити висновок, що дуже багато людей із новоутвореннями у прямій кишці є необстежені й не знають, що у них така патологія, яка може перерости в онкозахворювання.
Коли людина досягає 30-річного віку, для профілактики їй обов’язково раз на 2 роки слід проходити ректороманоскопію. До Чорнобильської трагедії визначеною державою періодичністю було раз на 5 років, зараз же навантаження на проктологів у цьому плані зросло, бо підвищилася і частота онкопатологій товстого кишківника. Зауважу, що у районах і в обласному центрі значна кількість ректороманоскопів вийшли з ладу, а нових закупівель не проводять. Тому населення обстежене лише на 1,2 відсотка. Це вкрай мало. Вважаю, що зараз основне завдання стоїть не перед лікарями, які й так намагаються робити все, що можуть, а перед органами влади, які мають організувати закупівлю устаткування для обстеження хворих.
По досягненню віку 50 років належить раз на 5 років проходити фіброколоноскопію – оглядати повністю товстий кишківник, а це близько 2 метрів кишки. Такого обладнання у достатній кількості, на жаль, в області теж немає. Ми зверталися із цією проблемою до владних структур, але досі вона не вирішена – як нам пояснюють, через брак фінансування.
Хочу наголосити на тому, що до лікаря-проктолога слід іти не лише за наявності очевидних проблем, але й із профілактичною метою. Регулярні обстеження – це запорука вчасного виявлення і лікування хвороб.
