«Балада про дві скрипки» має черкаські витоки?

 4 березня видатному українському композитору-виконавцю, поету Володимиру Івасюку виповнилося б 74 роки. Він був самородком і це підтверджує такий факт: зі 108 пісень, написаних за таке коротке тридцятирічне життя, немає двох подібних. У творчій скарбниці назавжди молодого автора — справжні народні хіти на всі часи: «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас» та «Балада про дві скрипки». Тож як остання пісня з цього переліку пов’язана з Черкасами?

Навесні 1971 року молодий поет, викладач однієї зі спеціальних шкіл Черкас Василь Марсюк приїхав до Чернівецького університету для перепідготовки. Він працював над виданням першої поетичної збірки і залишив свій рукопис викладачу кафедри української філології Михайлу Івасюку, батьку Володимира Івасюка. Так вірші Марсюка потрапили до рук Володимира.

Василь Марсюк

Між поетом і композитором зав’язалась дружба, а згодом Івасюк попросив Марсюка написати вірш, який той поклав би на ноти. За декілька днів поет приніс текст «Балади про дві скрипки». Василь Марсюк згадував про те, як вони разом працювали над піснею:

«Ранній ранок. Ми біля рояля. Володя весь час імпровізує. Відриваючись від клавішів, просить дещо змінити порядок слів, десь продовжити рядок, ламаючи першородний розмір вірша. Я — великий тугодум, і експромтом творити чи змінювати — непроста річ. Але робота дуже захопила нас. Це була велика радість і велика мука спільного думання. Володя вимогливий до краю, але без тиску, «без нервів». Накурили безбожно. Добре, що батьки на роботі. Кава і велика коробка шоколадних цукерок. І знову безконечні варіанти, варіанти… Цигарки та короткі перемовки лише про слова пісні, тільки про неї. Розійшлися по полудні, коли вже очманіли від напруження».

Володимир Івасюк

Аби «вжитися» у вірш та вдосконалити деякі словосполучення і фрази, Івасюк набирав його на друкарській машинці свого батька безліч разів: у архіві композитора збереглося 12 варіантів тексту. Знавці української ліричної пісні часто говорять, що «Балада про дві скрипки» – новаторський твір. Воно полягає в тому, що композитор органічно поєднав два мелоси: східноукраїнський і західноукраїнський, буковинський, гуцульський. Сама балада – це широка й могутня, з виразним внутрішнім драматизмом наддніпрянська народна пісня, яку співають звичайно на повні груди.

А супровід – цимбали, що передають щемку тугу, тривогу й болісне чекання світлої днини на уярмленій іноземними зайдами землі. Вдатися до цього експерименту Володимиру спало на думку під час відвідин Коломийської музичної школи. Чекаючи свого друга, який там працював, він сів за рояль куплений ще на початку 20-го століття коломийськими селянами та прогресивною інтелігенцією з приводу приїзду до них Миколи Лисенка. Івасюк знав усі подробиці тієї купівлі, і самий його вигляд і звучання породжували різні асоціації. Під їхнім впливом почав награвати акомпанемент до своєї «Балади».

1972 року Івасюк зіграв пісню на Львівському радіо та в інтерв’ю про неї сказав: «Ця пісня написана на слова черкаського поета Василя Марсюка, в якій він своєрідно використовує народні мотиви. Це моє особисте бачення, відчуття, це вірш про людину-поета, яка своєю творчістю несе найрізноманітнішу гаму почуттів, будить багато емоцій і яка, зрештою, як співається у цій пісні, залишає на світі «снів своїх красу», красу своїх помислів, бажань і емоцій…»

4 березня о 17:00 відбудеться прем’єра музичної вистави, що присвячена творчості Володимира Івасюка, в постановці Павла Гончарова. Під час дійства черкащани почують «Баладу про дві скрипки» та ще чимало хітів у виконанні артистів театру. Квитки можна придбати в касі або за лінком.